Неакадемічні форми філософської комунікації у розвитку теоретичної думки
Вантажиться...
Дата
2023
Науковий керівник
Назва журналу
Номер ISSN
Назва тому
Видавець
КПІ ім. Ігоря Сікорського
Анотація
Гавва О.В. Неакадемічні форми філософської комунікації у розвитку теоретичної думки. – Кваліфікаційна наукова праця на правах рукопису.
Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора філософії за спеціальністю 033 Філософія. – Національний технічний університет України «Київський політехнічний інститут імені Ігоря Сікорського», Київ, 2023.
У дисертації представлено філософське дослідження неакадемічних форм філософської комунікації та їхньої ролі у розвитку теоретичної думки. На основі сучасних та класичних надбань філософії було розкрито специфіку неакадемічних форм філософської комунікації у їхній опозиції щодо академічних форм, показано діалектичну взаємообумовленість цих форм в історії філософській комунікації. У роботі виявлено, як через формування нових спільнот, об’єднань, союзів і стосунків, які в них складаються, відбувається наступництво філософської комунікації у її особливому значенні для забезпечення теоретичного мислення. Цей прогрес історично проходить через роздвоєння неакадемічного і академічного як форм, через їхню боротьбу, протистояння, переходи та вихід на нові рубежі, етапи розвитку.
Дослідження виходить з того, що відмінність теоретичної думки від інших її форм полягає у застосуванні понять, ідей, доведень та інших логічних форм мислення, що є необхідними ланками у побудові теорій в процесі відтворення дійсності в свідомості. Теорія розкриває причини і закономірності реальних явищ і процесів, в цьому полягає її перевага і пізнавальна роль. Одною з ключових ознак теоретичного мислення є формування нового знання через успадкування того, що напрацьовано попередніми поколіннями, людством. Тому теоретична думка кожної історичної доби є концентрованим результатом попереднього інтелектуального розвитку і водночас виходом за межі вже досягнутого, спрямованим на прогнозування майбутнього. Тому комунікація відіграє у формуванні теоретичної думки рушійну роль, а розвиток такої думки від її виникнення і дотепер відбувався в сфері філософії, а з часом і в науці. В умовах сучасної інформаційної доби і широкого застосування цифрових технологій потреба у теоретичній думці – це запит на критичне, креативне мислення, яке визначається як ключова навичка майбутнього. Пошук засобів і форм культивації такого мислення постає як проблема, для розв’язання якої пропонується звернутися до узагальнення історичного досвіду, здобутого в еволюції неакадемічних форм філософської комунікації.
В дослідженні встановлено, що специфіка філософської комунікації полягає у створенні спеціальних об’єднань/осередків як особливих форм спілкування з метою осмислення актуальних проблем тої чи іншої сфери спільної діяльності та теоретичного пошуку їх розв’язок у поєднанні з використанням передових для свого історичного часу засобів комунікації. Розроблені при цьому інтелектуальні результати – ідеї, гіпотези, концепції, теорії, проекти, – надалі визначають вектор теоретичного і практичного прогресу відповідної сфери діяльності (освітньої, наукової, літературної, політичної і т. д.). Важливим фактором при цьому є характер тої системи відносин між суб’єктами комунікації, які при цьому складаються.
Філософська комунікація, таким чином, визначається як комунікування філософією, де головним фактором є не технічні засоби зв’язку між індивідами, а процеси усуспільнення, узагальнення думки, що здійснюються у спільноті за посередництвом спілкування. З огляду на це, основним засобом філософської комунікації є діалог, який у даному дослідженні трактується як боротьба думок, полеміка і дискусія. Для визначення ролі діалогу в спілкуванні дослідження оперує різними моделями міжсуб’єктності, доводячи, що спільне є засобом творення суб’єктів діалогу, а передусім теоретизації їхньої думки. В свою чергу, в філософській комунікації боротьба думок є відображенням дійсних та реальних суперечностей суспільного розвитку, відтворених у мисленні.
В своєму поступі філософська комунікація набуває специфічних історичних форм, серед яких в дослідженні вирізняються академічні та неакадемічні. В дослідженні показано, що академічні форми є стримуючою стороною філософської комунікації в розвитку теоретичної думки, натомість неакадемічні форми є її рушійною стороною. Академічні форми визначаються як усталені, зафіксовані, відтворювані, офіційно визнані, регламентовані, контрольовані, легітимізовані, нормовані, стандартизовані, – такі, що відтворюються, функціонують і контролюються у суспільстві через відповідні інституції, установи та організації. Неакадемічні форми утворюються як низові ініціативи, є вільними, добровільними об’єднаннями та регламентуються їхніми суб’єктами. Зазначено, що неакадемічні форми набували протестного значення стосовно академічних форм. Виявлено, специфіку неакадемічних форм філософської комунікації, що визначається їхньою опозицією до академічних форм, і полягає у виході за історично встановлені академічні рамки та обмеження. В роботі розкритий відносний зв’язок цих полюсів в процесі зміни форми відповідно до нового змісту комунікації, що є внутрішнім, іманентним джерелом розвитку теоретичної думки.
У роботі вирізнено характерні для кожної історичної доби форми неакадемічної філософської комунікації від Античності до ХІХ ст., що створювались на противагу академічним в процесі їхньої еволюції, а також сучасне розгортання цієї протилежності. Виявлено, яким чином через формування нових спільнот, об’єднань, союзів і стосунків, які в них складаються, відбувається наступництво філософської комунікації, а через неї – прогрес теоретичної думки. Цей розвиток реалізується через роздвоєння взаємодію, протистояння, переходи і перетворення неакадемічного і академічного як відносно самостійних форм, завдяки чому здійснюється вихід на нові рубежі, етапи розвитку теоретичної думки.
В результаті дослідження запропоновано можливі способи культивації сучасного теоретичного мислення в просторі неакадемічних форм комунікації.
Простежується зв’язок між занепадом фундаментальної науки та кризою сучасного університету, що більше не орієнтований на виробіток теоретичного мислення. Водночас запит на теоретичне мислення в суспільстві зростає, що відображається в характері сучасних суспільних викликів, які набувають гострого, непередбачуваного і всеосяжного характеру. Для відповіді на ці виклики необхідне розвинене теоретичне мислення, й запит на нього надходить від неакадемічних кіл, що зосереджені в економіці та бізнесі. З опорою на звіти урядових і неурядових організацій, в роботі показано, що такий запит оформлюється у вимогу до навичок критичного та аналітичного мислення, яка висувається до робочої сили. Поряд із цим, зростає запит на комунікативні навички, такі як вміння працювати в команді, доносити свою точку зору до інших, ефективно та екологічно відстоювати її тощо. Але навички комунікації та критичного, креативного мислення досі набуваються випадковим чином, що йде врозріз із потребою вирішити проблему глобального перенавчання працівників задля потреб розвитку світової економіки. У розділі показано, що розрізнені ініціативи, які виникають на місцевому, державному та на міжнародному рівні, не здатні задовольнити суспільну потребу, пропонуючи здебільшого недієві рішення. Дослідження фокусується на низових ініціативах, в яких здійснюється філософська комунікація в її неакадемічних формах, демонструючи їхній потенціал у вирішенні означених проблем. У роботі здійснено одну із нечисленних на даний час розвідок щодо узагальнення досвіду сучасних осередків теоретичної думки, що базуються на неакадемічній філософській комунікації, та вирізнено їхні перспективні формати в культивації теоретичного мислення.
Практичне значення результатів, отриманих у дисертаційному дослідженні, полягає в можливості їхнього використання у викладанні філософських та історико-філософських дисциплін у вищих освітніх закладах, розробці навчальних програм із відповідної проблематики. В тематиці дослідження перспективними вбачаються подальші наукові розвідки. У безпосередній прикладній формі результати дисертації матимуть значення для створення та реалізації проектів неакадемічних форм філософської комунікації.
Опис
Ключові слова
академічність, дискурс, діалог, інтерсуб'єктивність, комунікація, критичне мислення, мислення, неакадемічність, освіта, практична філософія, публічна філософія, мережеві пізнавальні процеси, теоретичне мислення, толерантність, філософська комунікація, academic, discourse, dialogue, intersubjectivity, communication, critical thinking, thinking, non-academic, education, practical philosophy, public philosophy, network cognitive processes, theoretical thinking, tolerance, philosophical communication
Бібліографічний опис
Гавва, О. В. Неакадемічні форми філософської комунікації у розвитку теоретичної думки : дис. … д-ра філософії : 033 Філософія / Гавва Олександр Володимирович. – Київ, 2023. – 240 с.