Модифікації образотворення в історії естетичної думки

Скорочена інформація про документ
dc.contributor.advisorКостроміна, Ганна Михайлівна
dc.contributor.authorБогдан, Павло Анатолійович
dc.date.accessioned2025-07-03T08:32:28Z
dc.date.available2025-07-03T08:32:28Z
dc.date.issued2025
dc.description.abstractБогдан П.А. Модифікації образотворення в історії естетичної думки. — Кваліфікаційна наукова праця на правах рукопису. Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора філософії за спеціальністю 033 Філософія. — Національний технічний університет України «Київський політехнічний інститут імені Ігоря Сікорського», Київ, 2025. Тема образотворення є центральною для класичної естетики, як і для філософії загалом, але вона продовжує бути актуальною і в сучасному дискурсі та наповнюється з кожною новою трансформацією культури новими сенсами. Актуальним завданням сучасної естетики є аналіз її категоріального апарату, наповнення традиційних понять новими культурними смислами, спираючись не лише на усталені норми, але і на розуміння трансформацій методологічних настанов, що формуються на ґрунті виникнення нових форм чуттєвості та художньої практики. Зміст естетичних категорій не є однаковим, бо кожна культурно-історична доба доповнює та видозмінює його, виявляє інше контекстуальне наповнення та прикладний потенціал. Сучасна трагічна ситуація війни призводить до тотальної ревізії всіх усталених очевидностей культури та вимагає переосмислення класичних канонів культуротворення. Зокрема йдеться про нову інтерпретацію у світлі зсуву наявних ціннісних орієнтацій, якої потребують категорії класичної естетики та її базові концепти, зокрема суміжні з досліджуваною темою. Дослідження практик образотворення та філософська рефлексія над ними дозволяє перейти до практичної сутності, до розуміння активності мистецтва. В роботі обґрунтовано важливість усвідомлення того, що твір образотворчого мистецтва має свій культуротворчий потенціал, що в естетичному сприйнятті фіксується як жвавість і цілісність самого образу. Він розкривається не тільки як форма духовно-практичного освоєння дійсності, але і як виробництво чуттєвості, репрезентація суб’єкта в соціальній структурі. Фіксація цієї активності художнього образу змушує нас поставити питання про можливість існування суспільного ідеалу, який, діючи через зразки художньої творчості, дає нам практичну цінність у завданнях педагогіки та соціальної реновації. Системне застосування загальнонаукових та філософських методів пізнання дозволило виявити художньо-естетичні особливості образотворення в класичній естетиці, зокрема античне підґрунтя становлення даного концепту, а також модерні модифікації даного процесу в широкому культурному контексті. Історико-філософський вимір естетичного дискурсу не є достатньо висвітленим у вітчизняному дискурсі, а тому потребує постійної уваги й систематичного розгляду. Тому дослідження було зосереджено на метрологічних настановах історичного раціоналізму та нового історизму. Перший дозволив зберігати дистанцію від абсолютизації будь-яких усталених позицій та остаточних авторитетів з розуміння неможливості дотримуватися абсолютної незаангажованості авторської позиції. Другий передбачає розгляд історичної динаміки з владних диспозицій певної доби. Особливе значення набув метод історії понять, який дозволяє утримувати в єдності смислового горизонту різноманітні конотації. Уточнено зміст та обсяг таких понять: «образ», «праобраз», «присутність», «репрезентація», «презентація», «імітація», «наслідування», «зображення», «ідея», «ідеал», «форма», «зміст», «класична форма», «класична форма мистецтва», «автономність мистецтва», «доцільність», «пластичний образ», «пластика», «скульптурність», «руйнація», «руйнація образу»; головним постало розкриття поняття «образотворення». В роботі окреслено базові теоретико-методологічні підходи до проблеми образотворення. Концепт «образотворення», не дивлячись на широке визнання його категоріального статусу, має складну історію рефлексії. В класичній естетиці експлікація поняття «образу» була здійснена в працях фундаторів античної класики Платона та Аристотеля, які відійшли від ритуально-магічного змісту іміджу-маски та наповнили власно естетичним змістом даний концепт в контексті проблему мімезису та її художнього переосмислення. Власне «художні витоки» різних образотворчих мистецтв та прояснення культурного контексту є новітніми розробками естетичних теорій початку нового тисячоліття. Прояснено, що класична естетика має базовим принципом наслідування та проблематику «метафізики прекрасного» за Г.-Ґ. Ґадамером у таких історичних варіантах як космоцентризм (Античність) та теоцентризм (Середньовіччя), логоцентризм (ранній Модерн). Відповідно, доводиться, що трансформація модифікацій образу в модерній естетиці пов’язана з критикою принципу наслідування та визнанням принципу вираження. Диференціація образотворчих мистецтв, що розриває свій генетичний зв’язок з ремісницькими техніками продукування творів мистецтва, розкриває засади естетичного задоволення та трансцендентальний статус принципу доцільності. Тим самим, образ стає вихідною настановою активності суб’єкта, способом легітимізації його індивідуальної позиції в ситуації «часу картини світу» за М. Гайдеггером. Доводиться, що формотворча здатність суб’єкта стає його базовою характеристикою, а відповідно естетичне дослідження стає необхідним складником систематичного поділу філософії. Лише гегелівська есхатологія мистецтва дозволяє здійснити синтез античної естетики та модерної абсолютизації індивідуального образу в обґрунтуванні центрального місця класичної форми мистецтва у генезі Абсолютного духу як «прекрасного скульптурного образу». Виявлено, що у некласичній естетиці зміст образотворення трансформується, утворюючи інші модифікації, які є адекватними новим реаліям культури. Стають актуальними такі деформації образу як його руйнація, абстрагування та художній вандалізм тощо. Навіть ті модифікації, які вже давно освоєні естетичною теорією, набувають сьогодні нових сенсів та практично-маніпулятивних функцій. Адже трансформація та руйнація образів, їхня естетична легітимація стають потужною ідеологічною та політичною зброєю. Це дозволяє нам говорити про значне розширення естетичного змісту образотворення та його похідних в сучасній культурі. Визначення специфіки актуальних шляхів формо-образотворення може наблизити нас до розуміння сучасної культурної ситуації, її естетичного виміру, розкриття особливостей трансформації соціокультурних цінностей, виявлення художніх орієнтацій суб’єкта та можливостей естетичної легітимації вектора формоутворення культури. Результати дисертації можуть бути використані для здійснення подальших міждисциплінарних досліджень культурних та мистецьких процесів сучасного глобального простору, систематизації історії естетичної та філософської думки, виявлення сучасної специфіки процесу образотворення та відповідних трансформацій культурного простору, а також при розробці практичних і лекційних занять для дисциплін із філософії, історії філософії, мистецтвознавства та візуальної культури.
dc.description.abstractotherBohdan P.A. Imagery modifications in the history of aesthetic thought. — Qualification scientific work as the manuscript. Thesis for the degree of Doctor of Philosophy in the specialty 033 Philosophy. — National Technical University of Ukraine “Igor Sikorsky Kyiv Polytechnic Institute”, Kyiv, 2025. The theme of imagery is central to classical aesthetics, as well as to philosophy in general, but it continues to be relevant in contemporary discourse, enriched with new meanings through each cultural transformation. The pressing task of contemporary aesthetics is to analyse its categorical apparatus, to fill traditional concepts with new cultural meanings, relying not only on established norms but also on an understanding of the transformations in methodological guidelines that are formed on the basis of the new sensuality forms emergence and artistic practice. The content of aesthetic categories is not static, as each cultural and historical era complements and modifies it, revealing different contextual meanings and applied potential. The current tragic situation of the war leads to a total revision of all the established cultural certanities and requires rethinking of the classical canons of culture creation. In particular, this involves a new interpretation in light of shifting existing value orientations, which requires the categories of classical aesthetics and their fundamental concepts, including those related to the studied topic. The study of visual arts practices and philosophical reflection on them allows us to move to the practical essence, to the understanding of the activity of art. The paper substantiates the importance of realising that a work of fine art has its own culture-creating potential, which is perceived aesthetically as the “liveliness” and integrity of the image itself. It reveals itself not only as a form of spiritual and practical mastery of reality, but also as the production of sensuality, the “representation” of the subject in the social structure. The recording of this activity of the artistic image makes us raise the question of the possibility of the existence of a social ideal, which, acting through the models of artistic creativity, provides us practical value in the tasks of pedagogy and social renovation. The systematic application of general scientific and philosophical methods of cognition have made it possible to identify the artistic and aesthetic features of imagery (shaping) in classical aesthetics, in particular the ancient basis for the formation of this concept, as well as modern modifications of this process in a broad cultural context. The historical and philosophical dimension of aesthetic discourse is not sufficiently covered in the national discourse, and therefore requires constant attention and systematic consideration. Therefore, the study focused on the metrological guidelines of historical rationalism and new historicism. The former allowed us to keep a distance from absolutising any established positions and final authorities, recognising the impossibility of adhering to the absolute impartiality of the author's position. The second involves consideration of historical dynamics from the perspective of power structures within a given historical period. Of particular importance is the method of the history of concepts, which allows keeping various connotations in the unity of the semantic horizon. The content and scope of the following concepts are clarified: “image”, “proto-image”, “presence”, “re-presentation”, “presentation”, “imitation”, “depiction”, “idea”, “ideal”, “form”, “content”, “classical form”, “classical form of art”, “autonomy of art”, “appropriateness”, “plastic image”, “plasticity”, “sculpture”, “dissolution”, “dissolution of image”; the main thing was the disclosure of the concept of “imagery”. The paper outlines the basic theoretical and methodological approaches to the issue of form generation. The concept of imagery, image formation, that closely relates to “shaping” in G. Hegel’s philosophy, despite the wide recognition of its categorical status, has a complex history of reflection. In classical aesthetics, the explication of the concept of imagery was explicated in the works of the ancient classics founders Plato and Aristotle, who moved away from the ritual and magical content of the image-mask and filled this concept with its own aesthetic content in the context of the concern of mimesis and its artistic rethinking. The actual “artistic origins” of various fine arts and the clarification of the cultural context are the latest developments in aesthetic theories of the early millennium. It is clarified that classical aesthetics has as its basic principle of imitation and the problem of H.-G. Gadamer’s “metaphysics of the beautiful” in such historical variants as cosmocentrism (Antiquity) and theocentrism (the Middle Ages), logocentrism (early Modernity). Accordingly, it is argued that the transformation of modifications of the “image” in modern aesthetics is associated with the criticism of the principle of imitation and the recognition of the principle of expression. The differentiation of the visual arts, which severes its historical connection to artisanal techniques of producing works of art, reveals the foundations of aesthetic pleasure and the transcendental nature of the principle of expediency. Thus, the image becomes the starting point of the subject's activity, a way to legitimise his/her individual position in the situation of “the time of the world picture” following M. Heidegger. It is proved that the formative ability of the subject becomes its basic characteristic, and accordingly, aesthetic research becomes a necessary component of the systematic division of philosophy. Only Hegel's eschatology of art allows for a synthesis of ancient aesthetics and the modern absolutisation of the individual image in substantiating the central place of the classical art form in the genesis of the Absolute Spirit as a “beautiful sculptural form”. It has been found that in non-classical aesthetics the content of the image is transformed, constituting other modifications that are adequate to the new cultural realities. Such deformations of the image as its destruction, abstraction and artistic vandalism, etc. become relevant. Even those modifications that have long been mastered by aesthetic theory are now acquiring new meanings and practical and manipulative functions. After all, the transformation and destruction of images, their aesthetic legitimation, is becoming a powerful ideological and political weapon. This allows talking about a significant expansion of the aesthetic content of images and their derivatives in contemporary culture. Determining the specifics of the current ways of form-image making can bring us closer to understanding the current cultural situation, its aesthetic dimension, revealing the peculiarities of the transformation of sociocultural values, identifying the artistic orientations of the subject and the possibilities of aesthetic legitimation of the vector of cultural forming. The results of the dissertation can be used for further interdisciplinary research of cultural and artistic processes of the contemporary global space, systematisation of the history of aesthetic and philosophical thought, identification of the modern specifics of the imagery process and the corresponding transformations of cultural space, as well as for the development of practical and lecture classes for the disciplines of philosophy, history of philosophy, art history and visual culture.
dc.format.extent259 с.
dc.identifier.citationБогдан, П. А. Модифікації образотворення в історії естетичної думки : дис. … д-ра філософії : 033 Філософія / Богдан Павло Анатолійович. – Київ, 2025. – 259 с.
dc.identifier.urihttps://ela.kpi.ua/handle/123456789/74602
dc.language.isouk
dc.publisherКПІ ім. Ігоря Сікорського
dc.publisher.placeКиїв
dc.subjectобразотворення
dc.subjectобраз
dc.subjectхудожнє творення
dc.subjectмодифікація
dc.subjectкультуротворення
dc.subjectестетика
dc.subjectісторія естетичної думки
dc.subjectестетичне дослідження
dc.subjectрепрезентація
dc.subjectобразотворчі мистецтва
dc.subjectдиференціація видів мистецтва
dc.subjectтворчість
dc.subjectідеал
dc.subjectукраїнська філософія
dc.subjectактивність мистецтва
dc.subjectimagery
dc.subjectimage
dc.subjectartistic creation
dc.subjectmodification
dc.subjectculture creation
dc.subjectaesthetics
dc.subjecthistory of aesthetic thought
dc.subjectaesthetic research
dc.subjectrepresentation
dc.subjectfine arts
dc.subjectdifferentiation of art forms
dc.subjectcreativity
dc.subjectideal
dc.subjectUkrainian philosophy
dc.subjectart activity
dc.subject.udc124.4-043.86:7.01:111.852](043.3)
dc.titleМодифікації образотворення в історії естетичної думки
dc.typeThesis Doctoral

Файли

Контейнер файлів
Зараз показуємо 1 - 1 з 1
Ескіз
Назва:
Bohdan_dys.pdf
Розмір:
2.76 MB
Формат:
Adobe Portable Document Format
Завантажити
Ліцензійна угода
Зараз показуємо 1 - 1 з 1
Ескіз недоступний
Назва:
license.txt
Розмір:
8.98 KB
Формат:
Item-specific license agreed upon to submission
Опис:
Завантажити

Зібрання

Дисертації (КФ)
Дисертації (вільний доступ)