Соціальна міграція як предмет філософського дослідження
| dc.contributor.advisor | Препотенська, Марина Петрівна | |
| dc.contributor.author | Терещенко, Оксана Вікторівна | |
| dc.date.accessioned | 2024-01-03T09:13:06Z | |
| dc.date.available | 2024-01-03T09:13:06Z | |
| dc.date.issued | 2023 | |
| dc.description.abstract | Терещенко О.В. Соціальна міграція як предмет філософського дослідження. Кваліфікована наукова праця на правах рукопису. Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора філософії за спеціальністю 033 – філософія. – Національний технічний університет України «Київський політехнічний інститут імені Ігоря Сікорського», м.Київ, 2023. Актуальність дослідження соціокультурних вимірів міграції сьогодні пов’язана з тим, що міграційні процеси в умовах глобалізації є потужним викликом розвитку окремих країн та міжнародної системи в цілому. Дані процеси мають не лише позитивні, а й негативні наслідки – тероризм, економічну, соціальну та політичну нестабільність. Важливою особливістю сучасної міграції є те, що вона проявляється в якості складової глобалізаційних процесів. Міграція осмислюється як переміщення людей задля усвідомленого задоволення своїх економічних і культурних потреб та зміни способу життя, це не просто географічне пересування, а трансцендування в новий соціокультурний простір. Аналіз міграційних процесів як різновекторного руху у соціокультурному просторі особистостей і спільнот, який має як об’єктивні, так і суб’єктивні причини, є особливо важливим для України під час війни з Росією, що спричинила появу чисельних внутрішніх переселенців, а також міграцію мільйонів жінок і дітей за межі України. В цьому плані дуже важливим видається дослідження соціокультурного контексту процесів міграції у грекоукраїнських відносинах, особливо в умовах російськоукраїнської війни. Не дивлячись на складне соціальноекономічне становище самої Греції, Афінам вдалося здійснити вдалу взаємодію владних структур та неурядових організацій заради прийому та адаптації українських біженців: їхнього поселення, життєзабезпечення, соціалізації, адаптації, культурної інтеграції у грецьке суспільство. Дослідження міграції як складного антропологічного, екзистенціального й соціокультурного явища потребує міждисциплінарної методологічної основи. У дисертаційній роботі застосування компаративістського методу сприяло продуктивності аналізу різноманітних підходів до соціокультурних вимірів феномену міграції, осмисленню тенденцій його осягнення. Діалектичний метод дав можливість дослідити суперечливість міграційних процесів в сучасному світі та екзистенціальні контроверзи у бутті мігранта під час соціальної адаптації. Масштабність і соціокультурний динамізм міграційних процесів у сучасному світі вимагає звернення до системного й синергетичного підходів. Системний підхід дозволяє аналізувати структуру міграційних процесів, взаємозв’язок їх компонентів, а синергетичний – аналізувати динаміку їх становлення. При дослідженні соціокультурної продуктивності феномену міграції плідним є мультикультуралізм як світоглядний принцип, згідно з яким представники всіх культур сучасного глобалізованого світу є рівноцінними, а тому можуть і повинні вступати у толерантний діалог. Це зумовлює, зокрема, звернення до праць Р. Брубейкера та А. Зольберга. Виходячи з актуальності ціннісної взаємодії людей в міграційних процесах та ідеї пріоритету загальнолюдських гуманістичних цінностей, які постають серйозним регулятивом цих процесів, важливим є аксіологічний підхід, що дозволяє аналізувати як ціннісне протистояння, так і діалог носіїв різних цінностей. Виходячи з того, що аксіологія була актуалізована в ХХ ст. у контексті створення нової філософії людини, важливою методологічною складовою дослідження стає філософська антропологія М. Шелера. Враховуючи, що міграція є тим антропологічним й екзистенціальним феноменом, який зумовлює трансцендування – глибинні буттєві й світоглядні трансформації, евристично продуктивним стала методологія метаантропології Н. Хамітова як філософії буденного, граничного та метаграничного вимірів буття людини, що розвиває підходи пізнього М. Шелера і В. Шинкарука – фундатора Київської світоглядноантропологічної школи. Осмислення міграційних процесів як фактору посилення або послаблення цивілізаційної суб’єктності країн зумовило звернення й до методології метаантропологічного потенціалізму, яку Н. Хамітов розробляє у співавторстві з С. Пирожковим. Плідними стали підходи соціальної і культурної метаантропології С. Крилової. В цьому методологічному річищі також важливими є теоретичні напрацювання М. Препотенської щодо мобільності та адаптації мігрантів у сучасних мегаполісах, М. Колінько щодо особливостей комунікації переміщених осіб, співбуття людей на трансграничних територіях, І. Горбунової про лімінальність в системі освіти, І. Книш про еволюцію номад і седентарів Європи. Наукова новизна результатів полягає у тому, що соціокультурні аспекти міграційних процесів досліджено в контексті феноменів лімінальності буття мігранта та його подвійної ідентичності, розкрито специфіку сучасної міграції у відносинах Греції та України. Доводиться, що для осмислення адаптації емігранта до соціокультурного середовища нової країни доцільно використовувати концепт «лімінальність», який означає перехідні стани між етапами розвитку людини або спільноти. Показано, що лімінальність як закономірний процес особистісного і соціального життя у міграції загострюється. Теоретично обгрунтовано та показано на конкретних соціальних практиках, як відбуваються процеси інтеграції, акультурації, адаптації мігрантів у Греції, переважно – на прикладі українських біженців. Проаналізовано, що лімінальність мігранта існує в індивідуальній, груповій та суспільній формах, має темпоральні виміри моменту, періоду, життя та епохи. Лімінальність може бути деструктивною або конструктивною (ресурсною) у залежності від волі, цілепокладання, саморефлексії, комунікативних навичок особистості, її соціокультурної відкритості та моральних принципів. У разі деструктивного розвитку лімінальності емігрант стає маргіналом, у випадку конструктивної (ресурсної) лімінальності емігрант проходить стадії білінгвізму, адаптації, інтеграції, акультурації при збереженні первинної ідентичності. Виявлено, що в процесі адаптації будьякого мігранта можна виділити долімінальний, лімінальний та постлімінальний періоди, які одночасно можна назвати і станами. В долімінальному стані людина перебуває, готуючись трансформувати життя, пізнати нове, знайти кращі умови існування та самореалізації, з іншого боку, життя на Батьківщині з різних причин може ставати об’єктивно нестерпним. Це виштовхує суб’єкта у лімінальний стан нестабільності та дезорієнтації, в якому відбувається обмірковування, переоцінка попереднього життєвого досвіду та розгортаються процеси адаптації, інтеграції, акультурації в новому суспільстві. Лімінальний стан переходить в постлімінальний, коли людина усвідомила минулий досвід та ефективно вибудувала новий спосіб життя. Визначено, що кількісні і якісні характеристики лімінальності мігрантів та їх спільнот корелюють з відповідними характеристиками їхньої міграційної мобільності. Чим більшою є міграційна мобільність, що виражається у толерантності, мовній й світоглядній відкритості, тим конструктивнішим стає процес лімінальності і адаптація мігрантів до нової країни проживання. Теоретично обґрунтовано та показано формування подвійної ідентичності мігранта, що означає поєднання в одній особистості ідентичності Батьківщини і нової країни проживання. В методологічних координатах метаантропології показано, що подвійна ідентичність буде порізному виявлятися та еволюціонувати в буденному, граничному й метаграничному вимірах буття людини й суспільства, що дозволяє осягнути плідність і неплідність її проявів. Міграційна мобільність тлумачиться як здатність особистості, сім’ї, соціальної групи чи цілої країни відповідати на виклики часу через зміну середовища й оновлення способу життя. Показано, що сутність соціокультурної адаптації мігранта розгортається як процес та результат взаємодії особистості (або групи), яка входить у нове соціокультурне середовище та самого цього середовища, яке її приймає, що передбачає взаємне засвоєння (успішне або неуспішне) нових соціальних та культурних норм, цінностей, способів поведінки, притаманних як середовищу, що приймає, так і мігранту або групі мігрантів. В контексті метаантропології й соціальної метаантропології подвійна ідентичність мігранта буденного буття буде розвиватися наступним чином: при житті у спокійному соціумі такого ж буденного буття, ідентичність країни походження буде потроху згасати у нього і може майже зникнути вже у другій генерації, поступаючись ідентичності нової країни. У кризовому ж соціумі граничного буття, де мають місце сильні прояви ксенофобії, або слід активно боротися за місце «під сонцем», мігрант може втрачати первинну ідентичність доволі швидко. Проте і в таких умовах процес втрати ідентичності буде уповільнюватися, коли мігрант живе у доволі активній соціальній групі носіїв первинної ідентичності. Мігрант граничного буття, який живе і діє під впливом волі до влади й волі до пізнання й творчості, здатний зберігати первинну ідентичність в різноманітних умовах як спокійного, буденного, так і кризового суспільства. В залежності від дії волі до влади чи волі до пізнання і творчості мігрант здатний або акцентуватись на первинній ідентичності, або активно приймати ідентичність нової країни проживання, сприймаючи і першу, і другу як самоідентичність. При цьому він може ставати як маргіналом, так і лідером емігрантської спільноти. Виходячи з того, що метаграничне буття конституюється волею до толерантності, співтворчості й любові і в ньому розв’язується суперечність стихійного родового альтруїзму буденності й свідомого егоїзму граничного буття, саме людина метаграничного буття здатна бути найбільш конструктивною в якості мігранта – адже вона здатна зберігати й розвивати ідентичність своєї Батьківщини й бути посправжньому відкритою іншим ідентичностям. Виявлено, що саме мова та набуття білінгвізму стають для мігрантів провідним засобом входження у чужоземне суспільство, інструментом інтеграції в комунікативне та когнітивне середовище країниреципієнта. За допомогою семіотичного підходу розкрито великий потенціал мови як системи знаків і сенсів, що реально й віртуально може об’єднувати комунікантів різних етносів, національностей, типів і систем світогляду. Велика роль у соціокультурній взаємодії українців та греків належить мистецтву, зокрема – мистецтву художньої літератури та літературного перекладу. Завдяки професійному літературному перекладу, системі образів художніх творів літератури України і Греції актуалізується історикокультурний діалог народів. | uk |
| dc.description.abstractother | Tereshchenko O.V. Social migration as a subject of philosophical research. Qualified scientific work with the rights of the manuscript. Dissertation for obtaining the scientific degree of Doctor of Philosophy in specialty 033 – philosophy. – National Technical University of Ukraine «Ihor Sikorsky Kyiv Polytechnic Institute». – Kyiv, 2023. The relevance of studying the sociocultural dimensions of migration today is connected with the fact that migration processes in the conditions of globalization are a powerful challenge to the development of individual countries and the international system as a whole. These processes have not only positive, but also negative consequences terrorism, economic, social and political instability. An important feature of modern migration is that it appears as a component of globalization processes. Migration is interpreted as the movement of people for the conscious satisfaction of their economic and cultural needs and a change in lifestyle, it is not just a geographical movement, but a transcendence into a new sociocultural space. The analysis of migration processes as a multivector movement in the sociocultural space of individuals and communities, which has both objective and subjective reasons, is especially important for Ukraine during the war with Russia, which caused the appearance of numerous internal migrants, as well as the migration of millions of women and children outside of Ukraine. In this regard, the study of the sociocultural context of migration processes in GreekUkrainian relations, especially in the conditions of the RussianUkrainian war, will be very important. Despite the difficult socioeconomic situation of Greece itself, Athens managed to implement a successful interaction of government structures and nongovernmental organizations for the purpose of receiving and adapting Ukrainian refugees: their settlement, livelihood, socialization, adaptation, cultural integration into Greek society. The study of migration as a complex anthropological, existential and sociocultural phenomenon requires an interdisciplinary methodological basis. In the dissertation work, the use of the comparativist method contributed to the productivity of the analysis of various approaches to the sociocultural dimensions of the phenomenon of migration, and to the understanding of the trends in its understanding. The dialectical method made it possible to investigate the contradictions of migration processes in the modern world and the existential controversies of being a migrant during social adaptation. The scale and sociocultural dynamism of migration processes in the modern world requires turning to systemic and synergistic approaches. The systemic approach allows analyzing the structure of migration processes, the interrelationship of their components, and the synergistic approach allows analyzing the dynamics of their formation. When studying the sociocultural productivity of the phenomenon of migration, multiculturalism is fruitful as a worldview principle according to which representatives of all cultures of the modern globalized world are equal, and therefore can and should enter into a tolerant dialogue. This leads, in particular, to reference the works of R. Brubaker and A. Zolberg. Based on the relevance of the value interaction of people in migration processes and the idea of the priority of universal humanistic values, which become an important regulation of these processes, an axiological approach is important, which allows analyzing both the value confrontation and the dialogue between the bearers of different values. Based on the fact that axiology was updated in the 20th century in the context of creating a new philosophy of man, M. Scheler's philosophical anthropology becomes an important methodological component of the research. Taking into account that migration is an anthropological and existential phenomenon that causes transcendence deep existential and worldview transformations, the methodology of metaanthropology of N. Khamitov became heuristically productive as a philosophy of the everyday, marginal and metamarginal dimensions of human existence, which develops the approaches of the late M. Scheler and V. Shynkaruk is the founder of the Kyiv worldview and anthropological school. The understanding of migration processes as a factor of strengthening or weakening of the civilizational subjectivity of countries led to an appeal to the methodology of metaanthropological potentialism, which N. Khamitov develops in coauthorship with S. Pirozhkov. The approaches of social and cultural metaanthropology of S. Krylova became fruitful. The theoretical works of M. Prepotenska on the mobility and adaptation of migrants in modern metropolises, M. Kolinko on the peculiarities of communication of displaced persons, coexistence of people in crossborder territories, I. Gorbunova on liminality in the education system, I. Knysh on evolution are also important in this methodological rift nomads and sedentary people of Europe. The scientific novelty of the results lies in the fact that the sociocultural aspects of migration processes were investigated in the context of the phenomena of the liminality of the migrant's existence and his double identity, and the specific s of modern migration in the relations between Greece and Ukraine were revealed. It is proved that in order to understand the adaptation of an emigrant to the sociocultural environment of a new country, it is advisable to use the concept of "liminality", which means transitional states between the stages of human or community development. It is shown that liminality as a natural process of personal and social life in migration becomes more acute. The processes of integration, acculturation, and adaptation of migrants in Greece are theoretically substantiated and shown through specific social practices, mainly using the example of Ukrainian refugees. It has been analyzed that the liminality of the migrant exists in individual, group and social forms, has temporal dimensions of moment, period, life and epoch. Liminality can be destructive or constructive (resourceful) depending on the will, goalsetting, selfreflection, communication skills of the individual, his sociocultural openness and moral principles. In the case of the destructive development of liminality, the emigrant becomes a marginal, in the case of constructive (resource) liminality, the emigrant goes through the stages of bilingualism, adaptation, integration, acculturation while preserving the primary identity. It was found that in the process of adaptation of any migrant, it is possible to distinguish preliminal, liminal and postliminal periods, which can be called states at the same time. A person is in a preliminal state, preparing to transform life, learn new things, find better conditions for existence and selfrealization, on the other hand, life in the Motherland can become objectively unbearable for various reasons. This pushes the subject into a liminal state of instability and disorientation, in which reflection, reevaluation of previous life experience takes place, and the processes of adaptation, integration, acculturation in a new society unfold. The liminal state passes into the postliminal state, when a person has realized the past experience and effectively built a new way of life. It has been determined that the quantitative and qualitative characteristics of the liminality of migrants and their communities correlate with the corresponding characteristics of their migratory mobility. The greater the migratory mobility, which is expressed in tolerance, linguistic and worldview openness, the more constructive the process of liminality and adaptation of migrants to the new country of residence becomes. The formation of a double identity of a migrant is theoretically substantiated and shown, which means the combination of the identity of the Motherland and the new country of residence in one person. In the methodological coordinates of metaanthropology, it is shown that the double identity will manifest itself and evolve in different ways in the everyday, marginal and metalimit dimensions of human existence and society, which allows us to understand the fruitfulness and infertility of its manifestations. Migratory mobility is interpreted as the ability of an individual, a family, a social group or an entire country to respond to the challenges of time through a change in the environment and renewal of a lifestyle. It is shown that the essence of the migrant's sociocultural adaptation unfolds as a process and result of the interaction of an individual (or group) entering a new sociocultural environment and this environment itself, which accepts it, which involves the mutual assimilation (successful or unsuccessful) of new social and cultural norms, values , ways of behavior inherent in both the host environment and the migrant or group of migrants. In the context of metaanthropology and social metaanthropology, the dual identity of a migrant of everyday life will develop as follows: while living in a calm society of the same everyday life, the identity of the country of origin will gradually fade away in him and may almost disappear already in the second generation, yielding to the identity of the new country. In the crisis society of marginal existence, where there are strong manifestations of xenophobia, or one must actively fight for a place "under the sun", a migrant can lose his parental identity quite quickly. However, even in such conditions, the process of loss of identity will slow down when the migrant lives in a fairly active social group of carriers of the parental identity. A migrant of marginal existence, who lives and acts under the influence of the will to power and the will to knowledge and creativity, is able to preserve the parental identity in various conditions both calm, everyday and crisis society. Depending on the action of the will to power or the will to knowledge and creativity, the migrant is able to either emphasize the primary identity, or actively accept the identity of the new country of residence, perceiving both the first and the second as selfidentity. At the same time, he can become both a marginal and a leader of the emigrant community. Based on the fact that the metaboundary being is constituted by the will to tolerance, cocreation and love and in it the contradiction between the spontaneous generic altruism of everyday life and the conscious egoism of the boundary existence is resolved, it is the person of the metaboundary existence who is able to be the most constructive as a migrant because he is able to preserve and develop the identity of one's Motherland and to be truly open to other identities. It was found that the language and the acquisition of bilingualism become for migrants the leading means of entering a foreign society, a tool for integration into the communicative and cognitive environment of the recipient country. With the help of the semiotic approach, the great potential of language as a system of signs and meanings, which can actually and virtually unite communicators of different ethnicities, nationalities, types and systems of worldview, has been revealed. A great role in the sociocultural interaction of Ukrainians and Greeks belongs to art, in particular to the art of fiction and literary translation. Thanks to professional literary translation, the system of images of artistic works of Ukrainian and Greek literature, the historical and cultural dialogue of peoples is actualized. | uk |
| dc.format.extent | 236 с. | uk |
| dc.identifier.citation | Терещенко, О. В. Соціальна міграція як предмет філософського дослідження : дис. … д-ра філософії : 033 Філософія / Терещенко Оксана Вікторівна. – Київ, 2023. – 236 с. | uk |
| dc.identifier.uri | https://ela.kpi.ua/handle/123456789/63459 | |
| dc.language.iso | uk | uk |
| dc.publisher | КПІ ім. Ігоря Сікорського | uk |
| dc.publisher.place | Київ | uk |
| dc.subject | міграція | uk |
| dc.subject | глобалізація | uk |
| dc.subject | інтеграція | uk |
| dc.subject | акультурація | uk |
| dc.subject | адаптація | uk |
| dc.subject | мобільність | uk |
| dc.subject | лімінальність | uk |
| dc.subject | подвійна ідентичність | uk |
| dc.subject | суспільство | uk |
| dc.subject | екзистенціальні виміри людського буття | uk |
| dc.subject | мова | uk |
| dc.subject | художній переклад | uk |
| dc.subject | грецькоукраїнські зв’язки | uk |
| dc.subject | migration | uk |
| dc.subject | globalization | uk |
| dc.subject | integration | uk |
| dc.subject | acculturation | uk |
| dc.subject | adaptation | uk |
| dc.subject | mobility | uk |
| dc.subject | liminality | uk |
| dc.subject | double identity | uk |
| dc.subject | society | uk |
| dc.subject | existential dimensions of human existence | uk |
| dc.subject | language | uk |
| dc.subject | literary translation | uk |
| dc.subject | GreekUkrainian connections | uk |
| dc.subject.udc | 1:316.3]:314.15 (043.3) | uk |
| dc.title | Соціальна міграція як предмет філософського дослідження | uk |
| dc.type | Thesis Doctoral | uk |
Файли
Контейнер файлів
1 - 1 з 1
Вантажиться...
- Назва:
- Tereshchenko_dys.pdf
- Розмір:
- 1.35 MB
- Формат:
- Adobe Portable Document Format
- Опис:
Ліцензійна угода
1 - 1 з 1
Ескіз недоступний
- Назва:
- license.txt
- Розмір:
- 9.1 KB
- Формат:
- Item-specific license agreed upon to submission
- Опис: