Націоналістичні організації української діаспори: ідейні основи та напрями діяльності (середина 1940-х – початок 1990-х рр.)
| dc.contributor.advisor | Костилєва, С. О. | |
| dc.contributor.author | Акименко, Катерина Василівна | |
| dc.date.accessioned | 2026-07-06T13:08:14Z | |
| dc.date.available | 2026-07-06T13:08:14Z | |
| dc.date.issued | 2026 | |
| dc.description.abstract | Акименко К. В. Націоналістичні організації української діаспори: ідейні основи та напрями діяльності (середина 1940-х – початок 1990-х рр.) – Кваліфікаційна наукова праця на правах рукопису. Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора філософії в галузі 03 Гуманітарні науки за спеціальністю 032 Історія та археологія ‒ Національний технічний університет України «Київський політехнічний інститут імені Ігоря Сікорського» Міністерства освіти і науки України. Київ, 2026. Дисертаційне дослідження присвячене вивченню історії становлення та діяльності націоналістичних організацій української діаспори. Основну увагу зосереджено на ґенезі структури націоналістичного руху за межами України, устрої організацій, їх ідеологічних основах, громадсько-політичній, культурно-освітній та видавничій діяльності в середині 1940-х – на початку 1990-х рр. Аналіз діаспорної, вітчизняної та зарубіжної історіографії дав можливість встановити, що вказана тема досліджена фрагментарно. Значну частину праць становлять розвідки діаспорних науковців, серед яких безпосередні учасники націоналістичного руху, що зробили перші спроби вивчити його еміграційний період діяльності. Після проголошення незалежності України значно зріс інтерес до історії націоналістичних організацій. Розкриття раніше недоступних джерел стимулювало наукове опрацювання її окремих аспектів (ідеологія, політична та видавнича діяльність, біографістика). Однак можна констатувати відсутність комплексного дослідження українського націоналістичного руху за межами України. Джерельна база є достатньо репрезентативною. Вона представлена комплексом джерел, які запропоновано систематизувати за ознакою походження та поділити на чотири великі групи: джерела й пам’ятки, створені українськими націоналістичними організаціями; джерела та матеріали української діаспори (ненаціоналістичної); документи радянських державних органів; документи західних спецслужб. Доведено важливість використання архівних матеріалів Центрального державного архіву громадських об’єднань та україніки (ЦДАГОУ), Галузевого державного архіву Служби безпеки України (ГДА СБУ) та Архіву Організації Українських Націоналістів Української інформаційної служби в Лондоні, у поєднанні з періодикою, опублікованими джерелами та електронними інформаційними ресурсами для ґрунтовної і достовірної реконструкції історії націоналістичних організацій. Підкреслено необхідність критичного аналізу джерел, врахування суб’єктивності їх змісту, що пов’язано з певною світоглядною парадигмою та ідеологічними протистояннями в яких перебували творці історичних пам’яток. Для уникнення однобічної інтерпретації історичних фактів пропонується зіставити інформацію з трьох осередків: від націоналістичних організацій, від інших об’єднань української діаспори, з якими вони взаємодіяли, та від радянських органів влади, з якими вони перебували у протистоянні. Поєднання загальнонаукових і спеціальних історичних методів дало змогу створити цілісний методологічний апарат, завдяки якому стало можливим досягти мети і завдань дослідження. Для коректної інтерпретації результатів дослідження окреслено понятійно-категоріальний апарат. Встановлено, що український націоналістичний рух за межами України був представлений організаціями української діаспори, які визначали націоналізм як основу світогляду. Основними з них були Закордонні Частини Організації Українських Націоналістів, Організація Українських Націоналістів (мельниківців) та Організація Українських Націоналістів (за кордоном), які розбудували власні структури осередків і мали під контролем чи поширювали вплив на низку сателітних організацій. Попри спільні базові ідеологічні постулати, вони мали різну візію стратегії досягнення незалежності України, що стало основою для перманентного протистояння між ними. Устрій закордонних структур ґрунтувався на історичному досвіді побудови націоналістичних організацій та частково зазнав змін під впливом адаптації до еміграційних умов діяльності. Поступово до них долучалася активна частина української діаспори та її нові покоління, що дало можливість організаціям функціонувати у другій половині ХХ ст. та перенести діяльність в Україну після 1991 р. З’ясовано причини та перебіг другого розколу в ОУН (1954–1956 рр.). Підґрунтям для нього стало поєднання в еміграції діячів ОУН(б) з різним практичним досвідом: тих, хто перебував в ув’язненні в Німеччині (С. Бандера, Я. Стецько, С. Ленкавський та ін.) і були вимушено ізольовані від процесів, пов’язаних з підпільною боротьбою, й тих, хто брав участь у діяльності організації на території України і був направлений за кордон за дорученням Проводу чи орієнтувалися на його авторитетні рішення (Д. Ребет, М. Лебедь, В. Охримович, І. Гриньох та ін). Визначено, що основними підставами від’єднання частини діячів в окрему організацію – ОУН(з), стали: ідеологічні дискусії щодо потреби демократизації доктрини та програми організації, особливо соціального блоку; полеміка щодо побудови організації в еміграції, її субординації відносно Проводу в Україні, статусу осіб, що не брали участь у ІІІ Надзвичайному Великому Зборі ОУН(б) 1943 р.; особистісні конфлікти та протилежність персональних поглядів на керівництво організацією. Розкрито значний вплив радянських спецслужб на розгортання внутрішнього конфлікту шляхом втручання у зв’язок між еміграцією та Проводом в Україні. На основі аналізу матеріалів Великих Зборів, Конференцій, праць провідних діячів встановлено, що націоналістичні організації мали спільні базові ідеологічні основи: визнавали націю органічною формою людської спільноти і фундаментом державотворення, мали ідеалістичний світогляд, визначали створення незалежної Української держави метою діяльності, виступали проти тоталітаризму. З іншого боку, ідеологія українського націоналізму в умовах еміграції зазнала еволюційних змін. ОУН(м) та ОУН(з) демократизували свої доктрини та відмовилися від стратегії «революційного зриву». Це відбулося під впливом припинення збройної підпільної боротьби на території України, поступового знищення активних діячів і пов’язано зі зміною поколінь у членстві організацій, діяльністю в умовах західних демократичних країн, зміною світової політики. ЗЧ ОУН мали консервативний підхід та обґрунтовували актуальність власної доктрини відповідно до світового історичного і політичного процесу, наполягали на необхідності мілітарної боротьби проти радянського режиму. Дослідження показало, що в практичній площині фракції націоналістичного руху діяли відповідно до своїх програм і стратегій. Громадсько-політична діяльність мала декілька векторів спрямування: середовище української діаспори, що передбачало участь в координаційних надбудовах українських громад; країни поселення, що були ареалом політичних акцій; територія України та українці під радянською владою. ЗЧ ОУН обрало шлях створення міжнародної коаліції «поневолених народів» для спільної боротьби за становлення національних держав і ліквідацію тоталітарних режимів. Для цього вели активну дипломатичну діяльність у рамках Антибільшовицького Блоку Народів та проводили маніфестації, протести, агітаційні заходи. ОУН(м) та ОУН(з) були зорієнтовані на підтримку опозиційних сил в СРСР, тому встановлювати контакти з радянським громадянами в західних країнах, здійснювали акції з захисту дисидентів в СРСР і розкриття злочинів тоталітарного режиму проти українського народу. Проаналізовано комеморативні практики націоналістичних організацій. Їх основними видами були: спорудження пам’ятних об’єктів, створення музеїв, відзначення річниць вагомих подій історії українського народу та націоналістичної спільноти, акти вшанування провідних постатей української історії та учасників націоналістичного руху, створення пам’ятних збірок, меморіальних видань. Вони були як елементом культурної політики, так і засобом створення колективної пам’яті відповідно до прийнятого в націоналістичному середовищі історичного наративу. Дослідження розкрило вагому роль видавничого напряму в діяльності націоналістичних організацій. Вони започаткували багато періодичних видань, якот «Визвольний шлях», «Самостійна Україна», «Сучасність», «Шлях перемоги», а також бюлетені внутрішнього вжитку та ін. Вони використовувалися як засоби створення інформаційного простору та встановлення зв’язку з широким колом української діаспори, розселеної в багатьох країнах світу. Видавнича діяльність виконувала низку функцій: інформування про діяльність організацій, популяризація ідеологічних концепцій, мобілізація діаспори до участі у заходах та залучення нових членів, формування історичної пам’яті, висвітлення ситуації в Україні задля встановлення зв’язку української діаспори з Батьківщиною. Спираючись на результати дослідження, слід зазначити, що попри перебування за межами Батьківщини та обмежені ресурси, націоналістичні організації української діаспори продовжили лінію боротьби за відновлення незалежності Української держави. Їх діяльність відіграла вагому роль у збережені національної ідентичності та української культури в контексті протидії асиміляції українських емігрантів та їх нащадків. Перебування в західних країнах дало можливість для розвитку вільної політичної і філософської думки, пошуку нових форм українського націоналізму та візії української державності. | |
| dc.description.abstractother | Akymenko K. V. Nationalist organizations of the Ukrainian diaspora: ideological foundations and directions of activity (mid-1940s – early 1990s) – Qualification scientific work in the form of a manuscript. Thesis for a scientific degree of Doctor of Philosophy in specialty 032 «History and archaeology» (03 – Humanities). ‒ National Technical University of Ukraine «Igor Sikorsky Kyiv Polytechnic Institute», Ministry of Education and Science of Ukraine. Kyiv, 2026. The research is devoted to the study of the history of the formation and activity of nationalist organizations of the Ukrainian diaspora. The main attention is focused on the genesis of the structure of the nationalist movement outside Ukraine, the structure of organizations, their ideological foundations, public-political, cultural-educational and publishing activities in the mid-1940s ‒ early 1990s. The analysis of diaspora, Ukrainian and foreign historiography made it possible to establish that the topic of the study has been investigated fragmentarily. A significant number of the works belong to diaspora scholars. Among them were participants in the nationalist movement, who made the first attempts to study its emigration period of activity. Interest in the history of nationalist organizations increased significantly after the declaration of independence of Ukraine. The disclosure of previously inaccessible sources stimulated the scientific study of its individual aspects (ideology, political and publishing activities, biographical studies). However, it can be stated that there is no comprehensive study of the Ukrainian nationalist movement outside Ukraine. The source base is representative. It consists of a set of sources that were systematized by origin and divided into four large groups: sources and materials created by Ukrainian nationalist organizations; sources and materials of the Ukrainian diaspora (non-nationalist); documents of Soviet state bodies; documents of Western special services. The importance of using archival materials of the Central State Archive of Public Associations and Ukrainian Studies (TSAGOU), the Sectoral State Archive of the Security Service of Ukraine (SBU State Archive) and the Archive of the Organization of Ukrainian Nationalists of the Ukrainian Information Service in London, in combination with periodicals, published sources and electronic information resources, has been proven. These sources became the basis for a thorough and reliable reconstruction of the history of nationalist organizations. The study emphasizes the need for a critical analysis of sources, considering the subjectivity of their content, because the authors of historical documents had their own worldview paradigm and were in ideological opposition. To avoid a one-sided interpretation of historical facts, it is proposed to compare information coming from three sources: from nationalist organizations, from other associations of the Ukrainian diaspora with which they interacted, and from the Soviet authorities with which they were in opposition. A combination of general scientific and special historical methods was used, which made it possible to achieve the goals and objectives of the study. The scientific concepts used in the work were explained for the correct interpretation of the results. It was established that the Ukrainian nationalist movement outside Ukraine was represented by organizations of the Ukrainian diaspora, which defined nationalism as the basis of their worldview. The main ones were the Foreign Parts of the Organization of Ukrainian Nationalists, the Organization of Ukrainian Nationalists (Melnykyts) and the Organization of Ukrainian Nationalists (abroad), which built their own structures and centers, and controlled or extended their influence to several satellite organizations. Despite the common basic ideological postulates, they had a different vision of the strategy for achieving Ukraine's independence, which became the basis for permanent confrontation between them. The structure of foreign organizations was based on the historical experience of building nationalist organizations and partially underwent changes due to adaptation to the emigration conditions of activity. They were joined by an active part of the Ukrainian diaspora and its new generation, which enabled the organizations to function throughout the second half of the 20th century and to transfer their activities to Ukraine after 1991. The reasons and events of the second split in the OUN (1954–1956) were clarified. The basis for it was the combination in emigration of OUN(b) figures with different practical experience: those who were imprisoned in Germany (S. Bandera, Ya. Stetsko, S. Lenkavsky, etc.) and were forcibly isolated from the processes related to the underground struggle, and those who participated in the organization's activities on the territory of Ukraine and were sent abroad on behalf of The Provid or were guided by its authoritative decisions (D. Rebet, M. Lebed, V. Okhrimovych, I. Hrynyokh, etc.). It was determined that the main reasons for the separation of some figures into a separate organization – OUN(z) were: ideological discussions related to the need to democratize the doctrine and program of the organization, especially the social bloc; controversy over the construction of the organization in emigration, its subordination to The Provid in Ukraine, the status of persons who did not participate in the III Extraordinary Great Meeting of the OUN(b) in 1943; personal conflicts and the opposition of personal views on the leadership of the organization. The significant influence of the Soviet special services on the development of the internal conflict by interfering in the connection between emigration and the Wire in Ukraine is revealed. Based on the analysis of the materials of the Great Assemblies, Conferences, and the works of leading figures, it was found that nationalist organizations had common basic ideological foundations: they recognized the nation as an organic form of human community and the foundation of the state-building process, had an idealistic worldview, defined the creation of an independent Ukrainian state as the goal of their activities, and opposed totalitarianism. On the other hand, the ideology of Ukrainian nationalism in emigration underwent evolutionary changes. OUN(m) and OUN(z) democratized their doctrines and abandoned the strategy of «revolutionary uprising». This occurred under the influence of the cessation of armed underground struggle on the territory of Ukraine, the gradual destruction of active figures, and was also associated with the change of generations in the membership of organizations, activities in Western democratic countries, and changes in world politics. The Foreign Parts of OUN the overseas units, had a conservative approach and justified the relevance of their own doctrine in accordance with the world historical and political process, insisting on the need for a military struggle against the Soviet regime. The study showed that the factions of the nationalist movement acted in accordance with their programs and strategies. Public and political activity had several vectors of direction: the Ukrainian diaspora, which provided for the participation of organizations in the coordination superstructures of Ukrainian communities; countries of residence, which were the area of political actions; the territory of Ukraine and Ukrainians who were under Soviet state power. The Foreign Parts of OUN chose the path of creating an international coalition of «captive nations» with the aim of a joint struggle for the formation of national states and the elimination of totalitarian regimes. In accordance with this goal, they carried out active diplomatic activities within the framework of the AntiBolshevik Bloc of Peoples and held demonstrations, protest actions, and agitation events. OUN(m) and OUN(z) were aimed at supporting opposition forces in the USSR, therefore, they established contacts with Soviet citizens who were in Western countries, carried out actions to protect dissidents in the USSR and expose the crimes of the totalitarian regime against the Ukrainian people. The commemorative practices of nationalist organizations were analyzed. Their main types were the construction of memorial sites, the creation of museums, the celebration of anniversaries of significant events in the history of the Ukrainian people and the nationalist community, acts of honoring leading figures in Ukrainian history and participants in the nationalist movement, the creation of commemorative collections, memorial publications. They were an element of cultural policy and a means of creating collective memory in accordance with the historical narrative adopted in the nationalist environment. The study revealed the significant role of the publishing sector in the activities of nationalist organizations. They launched a significant number of periodicals, such as «Freedom Path», «Independent Ukraine», «Contemporary», «Path of Victory», as well as bulletins for internal use, etc. They were used as a means of creating an information space and establishing contact with a wide range of Ukrainian diaspora, which was settled in many countries of the world. Publishing activities performed several functions: informing about the activities of organizations, popularizing ideological concepts, mobilizing the diaspora to participate in events and attracting new members, forming historical memory, highlighting the situation in Ukraine in order to establish a connection between the Ukrainian diaspora and the Motherland. Based on the results of the study, it should be noted that despite being outside the Motherland and limited resources, nationalist organizations of the Ukrainian diaspora continued the line of struggle for the restoration of the independence of the Ukrainian state. Their activities played a significant role in preserving national identity and Ukrainian culture in the context of countering the assimilation of Ukrainian emigrants and their descendants. Staying in Western countries provided an opportunity for the development of free political and philosophical thought, the search for new forms of Ukrainian nationalism and a vision of Ukrainian statehood. | |
| dc.format.extent | 293 с. | |
| dc.identifier.citation | Акименко, К. В. Націоналістичні організації української діаспори: ідейні основи та напрями діяльності (середина 1940-х – початок 1990-х рр.) : дис. ... д-ра філософії : 032 Історія та археологія / Акименко Катерина Василівна. - Київ, 2026. - 293 с. | |
| dc.identifier.uri | https://ela.kpi.ua/handle/123456789/82129 | |
| dc.language.iso | uk | |
| dc.publisher | КПІ ім. Ігоря Сікорського | |
| dc.publisher.place | Київ | |
| dc.subject | український націоналізм | |
| dc.subject | українська діаспора | |
| dc.subject | українська еміграція | |
| dc.subject | націоналістична організація | |
| dc.subject | Організація Українських Націоналістів | |
| dc.subject | ідеологія | |
| dc.subject | комеморативна практика | |
| dc.subject | видавнича діяльність | |
| dc.subject | періодика | |
| dc.subject | СРСР | |
| dc.subject | Комітет Державної Безпеки (КДБ) СРСР | |
| dc.subject | радянський режим | |
| dc.subject | зарубіжна україніка | |
| dc.subject | Ukrainian nationalism | |
| dc.subject | Ukrainian diaspora | |
| dc.subject | Ukrainian emigration | |
| dc.subject | nationalist organization | |
| dc.subject | Organization of Ukrainian Nationalists | |
| dc.subject | ideology | |
| dc.subject | commemorative practice | |
| dc.subject | publishing activities | |
| dc.subject | periodicals | |
| dc.subject | USSR | |
| dc.subject | Committee for State Security (KGB) of the USSR | |
| dc.subject | Soviet regime | |
| dc.subject | Ukrainian studies | |
| dc.subject.udc | 329.73(477-87)"19"(043.3) | |
| dc.title | Націоналістичні організації української діаспори: ідейні основи та напрями діяльності (середина 1940-х – початок 1990-х рр.) | |
| dc.title.alternative | Nationalist organizations of the Ukrainian diaspora: ideological foundations and directions of activity (mid-1940s – early 1990s) | |
| dc.type | Thesis Doctoral |
Файли
Контейнер файлів
1 - 1 з 1
Ліцензійна угода
1 - 1 з 1
Ескіз недоступний
- Назва:
- license.txt
- Розмір:
- 8.98 KB
- Формат:
- Item-specific license agreed upon to submission
- Опис: