Лінгвоенергетичні особливості суперечки у комунікативній поведінці англомовної особистості
Вантажиться...
Дата
2026
Автори
Науковий керівник
Назва журналу
Номер ISSN
Назва тому
Видавець
КПІ ім. Ігоря Сікорського
Анотація
Северина Г.Г. Лінгвоенергетичні особливості суперечки у комунікативній поведінці англомовної особистості. – Кваліфікаційна наукова праця на правах рукопису. Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора філософії з галузі 03 гуманітарні науки за спеціальністю 035 Філологія. Національний технічний університет України «Київський політехнічний інститут імені Ігоря Сікорського», Київ, 2026.
Дисертаційне дослідження здійснено на засадах когнітивнодискурсивного, комунікативно-прагматичного та лінгвоенергетичного підходів, що дало змогу комплексного вивчення закономірностей взаємодії вербальних і невербальних засобів у процесі реалізації мовлення представників різних типів особистості в умовах комунікативної суперечки. За результатами проведеного аналізу було виокремлено типові патерни та характеристики мовленнєвої поведінки особистості, встановлені на матеріалі фрагментів суперечки, відібраних з сучасних англомовних серіалів. Висвітлено еволюцію феномену суперечки в історичній перспективі та окреслено її основні особливості в різних діахронічних періодах із визначенням відповідних підходів до її розуміння. Проаналізовано поняття суперечки з урахуванням його репрезентації у наукових студіях, передусім із опорою на лексикографічні джерела для з’ясування усталеного розуміння поняття суперечки та його семантичного поля. Розглянуто й зіставлено українськомовні та англомовні лексеми на позначення суперечки з урахуванням варіантів відповідного лексико-семантичного поля в обох мовах. Установлено, що найбільш семантично наближеним еквівалентом досліджуваного поняття в англійській мові виступає лексема argument, яка репрезентує базове значення суперечки у межах відповідного лексикосемантичного поля. Показано, що феномен суперечки не зводиться виключно до лексикологічного чи категоріального осмислення, а постає об’єктом міждисциплінарного аналізу, який інтерпретується крізь призму різних наукових підходів залежно від дослідницької парадигми. У цьому контексті суперечка розглядається, з одного боку, як логіко-аргументативний процес, що характеризується структурованістю, стратегічністю та раціональною організацією взаємодії, а з іншого – як форма конфліктної комунікативної взаємодії, контрольованість якої залежить від культурних рівнів та психофізіологічних станів мовців, а також ступеня їх емоційно-прагматичного збудження. На цій підставі було окреслено й аргументовано різновиди суперечок, від аргументованих емоційно стабільних, які передбачають критичне висловлення позиції опонента, дотримання етичних норм мовленнєвої взаємодії й аргументативно-логічне висунення власної думки, до більш нестабільних, та розміщено їх в у певні супідрядні множини. Подібний тип взаємодії було визначено як суперечку незгоди. Окреслено вектор психо-емоційного напруження, що дозволило представити більш деструктивні форми комунікативної взаємодії та розташувати їх на шкалі зростання психо-фізіологічного збудження. У результаті було виокремлено дванадцять типів суперечок, серед яких: суперечка-незгода → суперечка-розбіжність → суперечка-напруження → суперечка-змагання → суперечка-протистояння → суперечка-протидія → суперечка-боротьба → суперечка-сварка → суперечка-конфлікт → суперечка-ворожнеча → суперечкасутичка → суперечка-бійка. Для кожного різновиду суперечки було запропоновано власне визначення, що дозволяє диференціювати його серед інших типів. З’ясовано, що рівень комунікативної поведінки особистості та добір нею взаємодії вербальних і невербальних засобів залежить від рівня її психофізіологічного збудження, ступінь якого відповідає певному типу суперечки на шкалі її різновидів. З’ясовано, що динаміка розгортання комунікативної суперечки зумовлюється дією механізмів комплексного впливу сукупності чинників на її перебіг. Обґрунтовано модель супервентного впливу комплексних чинників на комунікативну поведінку мовця у ситуації суперечки. Запропонована модель демонструє, що перебіг комунікації визначається умовами та обставинами спілкування, взаємодією мікро- й макросоціокультурних параметрів, а також системою внутрішніх (фізіологічно-станових, емоційно-самопочуттєвих, фізично-відчуттєвих) і зовнішніх чинників (психо-генетичних, ситуативнокомунікативних, соціально-політичних), які спільно здійснюють вплив на особливості розвитку комунікативної взаємодії. Установлено, що однією з провідних характеристик міжособистісного спілкування є стиль комунікації мовця, який відображає стійку систему мовленнєвих і поведінкових способів взаємодії. У межах дослідження було запропоновано уточнений зміст поняття комунікативного стилю як комплексної систему, що поєднує індивідуально-марковане мовленнєві, поведінкові й емоційні параметри комуніканта. З’ясовано, що в контексті аналізу конфліктної комунікативної взаємодії найбільш релевантною є типологізація комунікативних стилів на асертивний, агресивний та субмісивний, оскільки саме така класифікація дозволяє охопити повний спектр виявів комунікативної поведінки на вербальному й невербальному (фонетичному й паравербальному) рівнях. Відмінності між зазначеними стилями зумовлюються специфікою добору та функціонування вербальних і невербальних засобів у процесі взаємодії. Показано, що перебіг комунікативної суперечки не має лінійного характеру, оскільки її розгортання зумовлюється комплексною взаємодією внутрішніх і зовнішніх чинників комунікативної ситуації. Це дозволило розглядати суперечку як структурно-динамічне утворення, що поєднує статичні й динамічні компоненти взаємодії. До статичних компонентів належать інваріантні елементи, без яких виникнення суперечки є неможливим, а саме: комуніканти як сторони взаємодії, предмет (об’єкт) суперечки та сам факт її актуалізації. Сукупність зазначених елементів забезпечує можливість моделювання динаміки конфліктної комунікації. На цій основі сформовано модель поетапного розвитку суперечки, структурними складниками якої визначено об’єкт суперечки, її причину, усвідомлення комунікантами розбіжності позицій і потенційні сценарії завершення взаємодії. Динамічний рівень моделі репрезентують процеси пошуку взаєморозуміння, формування ядра суперечки та типові результати її завершення (вирішення проблем на підставі взаємозгоди, нерозв’язаність проблем через відсутність згоди у часткових питаннях, виникнення додаткових проблем через загострення протиріч), що відображають трансформацію комунікативної взаємодії. Розроблена методика міждисциплінарного лінгвоенергетичного дослідження уможливила здійснення комплексного аналізу взаємодії вербальних і невербальних засобів комунікативної поведінки у процесі розгортання суперечки різних типів. Експериментальна частина дослідження була реалізована у чотири послідовні етапи, кожен із яких базувався на інтегрованому застосуванні взаємодоповнювальних методів аналізу. У ході дослідження було розроблено й репрезентовано шестирівневу міждисциплінарну класифікацію ознак комунікативної поведінки у суперечці, що забезпечила методологічне підґрунтя для виявлення інваріантних моделей поведінки англомовної особистості в умовах комунікативної взаємодії. Дослідження ґрунтується на аналізі взаємопов’язаних чинників, що визначають психоемоційний стан комуніканта, який, своєю чергою, зумовлює рівень його психофізіологічного збудження та впливає на добір і реалізацію вербальни, і невербальних засобів спілкування. Аналіз зазначених засобів здійснювався з опертям на конвенціоналізовані підходи, представлені в уже існуючих наукових працях. У результаті проведеного дослідження з’ясовано, що в межах обґрунтованих інваріантів інтонаційної організації різновидів суперечки реалізується множина варіантних просодичних модифікацій висловлень, формування яких визначається інтенціями мовців, їх темпераментом, емоційним станом, контекстною зумовленістю комунікативної взаємодії, а також взаємодією культурних параметрів макро- та мікросоціуму, закладених у їхньому мовленнєвому досвіді. Було встановлено, що характер реалізації невербальної поведінки у ситуаціях суперечки визначається передусім типом темпераменту мовця, тоді як гендерний чинник не виявляє статистично значущого впливу на вибір вербальних і позамовних засобів взаємодії. Доведено, що мовці холеричного типу характеризуються підвищеною невербальною активністю, яка проявляється у динамічній зміні пози, інтенсивній жестикуляції та розширенні проксемічного простору взаємодії, що корелює з високим рівнем актуалізації емоційно-прагматичного потенціалу мовлення. З’ясовано, що сангвінічний тип демонструє помірно активну, проте контрольовану невербальну поведінку, узгоджену з темпоритмом мовлення та спрямовану на підтримання комунікативної рівноваги. Натомість флегматичні й меланхолійні мовці характеризуються зниженою зовнішньою експресивністю, обмеженою амплітудою жестикуляції і стабільністю проксемічної позиції, причому для меланхолійного типу встановлено дисгармонію між внутрішнім емоційним напруженням і його зовнішньою маніфестацією, унаслідок чого невербальні сигнали виступають більш інформативними індикаторами ставлення мовця до ситуації, ніж вербальні або просодичні засоби. Було здійснено лінгвістичну інтерпретацію результатів дослідження лінгвоенергетичних особливостей актуалізації суперечки, що уможливило синергетичне моделювання процесу її саморозвитку та реалізації індивідом. З’ясовано, що перебіг суперечки визначається особистим комунікативним досвідом мовця, сформованим у межах культур макро- й мікросоціуму, та характеризується нелінійною динамікою змін емоційно-прагматичного потенціалу мовлення. Запропоновано розглядати суперечку як відкриту самоорганізовану систему, розвиток якої зумовлюється взаємодією індивідуально-психологічних, соціокультурних і ситуативно-комунікативних чинників. Обґрунтовано можливість застосування отриманих результатів у подальших дослідженнях некооперативного мовлення, зокрема у вивченні закономірностей просодичного оформлення конфліктної комунікації та прогнозуванні шляхів її розвитку. Започатковано використання запропонованих моделей комунікативної поведінки мовців як теоретичної основи для подальшого наукового опрацювання проблеми та практичного застосування у процесі навчання просодичної організації емоційно маркованого мовлення. Результати дослідження можуть сприяти уточненню лінгвістичних і психологічних засад формування навичок коректного оформлення емоційного мовлення та оптимізації комунікативної поведінки у ситуаціях суперечки шляхом прогнозування індивідуальних варіацій і їх співвіднесення з інваріантними мовно-кінетичними і просодичними моделями.
Опис
Ключові слова
англомовна суперечка, комунікація, мовлення, взаємодія, емоційно-прагматичний потенціал, вербальні й невербальні засоби, лінгвостилістичні засоби, фонетичні засоби, просодичні параметри, комунікативна поведінка, мовці, міждисциплінарність, лінгвоенергетика, English-language argument, communication, speaking, interaction, emotional-and-pragmatic potential, verbal and nonverbal means, linguostylistic devices, phonetic means, prosodic parameters, communicative behaviour, speakers, interdisciplinarity, linguoenergetics
Бібліографічний опис
Северина, Г. Г. Лінгвоенергетичні особливості суперечки у комунікативній поведінці англомовної особистості : дис. … д-ра філософії : 035 Філологія / Северина Галина Геннадіївна. – Київ, 2026. – 360 с.