Дисертації (КТППАМ)
Постійне посилання зібрання
У зібранні розміщено дисертації, які захищені працівниками кафедри.
Переглянути
Нові надходження
Документ Відкритий доступ Жанрово-стилістична домінанта в англомовних текстах фентезі: лінгвокультурологічний аспект (на матеріалі творів Р. Джордана, Дж.Р.Р. Мартіна та Дж. К. Ролінґ)(КПІ ім. Ігоря Сікорського, 2023) Зайченко, Юлія Олегівна; Глінка, Наталія ВікторівнаЗайченко Ю.О. Жанрово-стилістична домінанта в англомовних текстах фентезі: лінгвокультурологічний аспект (на матеріалі творів Р. Джордана, Дж.Р.Р. Мартіна та Дж. К. Ролінґ). – Кваліфікаційна наукова праця на правах рукопису. Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора філософії за спеціальністю 035 Філологія. – Національний технічний університет України “Київський політехнічний інститут імені Ігоря Сікорського”, Київ, 2023. У дисертації представлено дослідження жанрово-стилістичної домінанти англомовних текстів фентезі на матеріалі романів американських і британських авторів останньої декади ХХ століття (Р. Джордан “The Eye of the World”, Дж.Р.Р. Мартін “A Game of Thrones”, Дж. К. Ролінґ “Harry Potter and the Philosopher’s Stone” та “Harry Potter and the Chamber of Secrets”) у лінгвокультурологічному вимірі. Історія виникнення і генези текстів жанру фентезі налічує майже сто років, утім лише останні десятиліття ці тексти досліджуються науковцями як лінгвокультурне явище і метажанр, що охоплює текст, музику, кінематограф, образотворче мистецтво й інші прояви культури. Англомовне фентезі вирізняється високим ступенем референційності, демонструючи уявлення англомовного середовища про добре і погане, втілюючи образи й ідеологічні конструкти, характерні для англомовної культури. Жанрово-стилістична домінанта постає у дослідженні як сукупність мовних, композиційних і прагматичних ознак, притаманних тексту певного жанру, а до її компонентів належать композиція, хронотоп, система персонажів, мовні засоби вираження авторської позиції, що мають експресивну, емотивну й оцінну конотацію. На базі аналізу теоретичних джерел, присвячених жанровим і мовним особливостям текстів фентезі, жанрово-стилістичну домінанту англомовних текстів фентезі визначаємо у формі триєдності конотативності як вияву мовно- стилістичної специфіки творів, хронотопу як текстової категорії, що реалізується у переміщенні героя в новому, вигаданому автором вторинному світі, і лінгвокультурних типажів як специфічної системи персонажів, що мають відбивають особливості англомовної лінгвокультури. У межах дослідження жанрово-стилістичної домінанти англомовних текстів фентезі конотативність визначаємо як властивість, що притаманна хронотопу і лінгвокультурним типажам, породжуючи відповідний прагматичний ефект. Конотативність реалізовано у текстах за рахунок конотації як мовного явища, що визначається як додатковий компонент значення мовної одиниці фонетичного, морфологічного, лексичного та/або синтаксичного рівня, у якому закладене емотивне, експресивне й оцінне ставлення суб’єкта до описуваного об’єкта реальної або ірреальної дійсності, а також її стилістичне забарвлення. Вторинні світи як вияв хронотопу можуть бути окремими автономними всесвітами, а також можуть існувати паралельно до умовно реального світу художнього тексту або у його межах. Іноді автори створюють псевдоісторичні світи, беручи за основу певну історичну епоху (реальну або легендарну). Головною ознакою вторинних світів фентезі є їхня архаїчність, що реалізується шляхом зображення авторами відповідних реалій і квазіреалій вигаданих світів, а також за допомогою вживання архаїчної лексики, зокрема власне архаїзмів, історизмів і поетизмів. Від зародження до становлення фентезі як жанру пройшов тривалий час. Перші тексти жанру фентезі у його сучасному розумінні були створені у Великій Британії США й датовані 1930-ми роками, хоча деякі ознаки жанру з’явилися вже в британських текстах кінця ХІХ століття. Керуючись зіставленням піків популярності фентезі з історичними подіями у Великій Британії та США, на тлі яких вони відбувалися, виокремлюємо три періоди становлення фентезі: перший (1930-1940 рр.), другий (1960-1970 рр.) і третій (з 1980-х рр.). Тексти першого періоду характеризуються віддзеркаленням розпачу в суспільстві, спричиненого Першою і Другою світовими вінами, Великою депресією, і стрімким економічним прогресом. Другий період втілює реакцію на жахи В’єтнамської війни, у якій брали участь громадяни США, й став зламним моментом у ствердженні фентезі як самостійного жанру. Третій період припадає на сучасність і піднімає питання рівності, толерантності, свободи самовираження і прийняття власної ідентичності. Незважаючи на те, що фентезі є відносно молодим жанром, на його розвиток вплинули стародавні і середньовічні форми наративу, зокрема міф, казка, лицарський роман і готичний роман. Особливістю англомовних текстів фентезі є притаманна їм система персонажів. Специфіка повторюваних образів, які відтворюють ментальні установки сучасного англомовного суспільства, і зв’язок цих образів з британською культурою дозволяють виокремити чотири основні лінгвокультурні типажі, які реалізуються в текстах фентезі: ГЕРОЙ, СУПУТНИК, ВОРОГ і ВЕЛИКИЙ ЧАРІВНИК. Виокремлення лінгвокультурних типажів відбувається на основі таких аспектів: аналіз словникового визначення типажу з урахуванням його оцінних характеристик; зовнішність, вік і стать персонажів, що належать до певного типажу; походження і соціальний статус; сім’я; особистісні характеристики; оцінні мовні засоби; представники. У проаналізованих текстах останньої декади ХХ століття типаж ГЕРОЯ реалізується здебільшого як підтипаж маленького ГЕРОЯ, що дозволяє читачеві більше співпереживати йому. Типаж ВОРОГА розпадається на підтипажі ТЕМНОГО ЛОРДА, що втілює риси диктаторів ХХ ст., і ЛИХОДІЯ, якому притаманні ницість і корисливість. Трансформації у текстах третього періоду зазнає типаж ВЕЛИКОГО ЧАРІВНИКА, який традиційно у фентезі наслідує образ чарівника Мерліна. У романі Р. Джордана “The Eye of the World” у ролі ВЕЛИКОГО ЧАРІВНИКА виступає жінкачарівниця, а у романі Дж.Р.Р. Мартіна представники цього типажу відсутні. Оскільки для фентезі ключовою є дихотомія “Добро” – “Зло” і пов’язані з нею аксіологічність і емотивність, у роботі проаналізовано актуалізацію експресивної, емотивної й оцінної конотації в англомовних текстах жанру фентезі на різних мовних рівнях. У текстах Р. Джордана “The Eye of the World”, Дж.Р.Р. Мартіна “A Game of Thrones” і Дж. К. Ролінґ “Harry Potter and the Philosopher’s Stone” та “Harry Potter and the Chamber of Secrets” домінантним компонентом конотації є експресивність, при цьому найбільш продуктивними є синтаксичні мовні засоби її вираження. За допомогою мовних засобів вираження експресивної конотації автори інтенсифікують особливості хронотопу, а також образи, емоції й дії окремих лінгвокультурних типажів. Найпоширенішими експресивними засобами у проаналізованих текстах є повтор і засоби, в основі яких наявна редукція синтаксичних структур (еліпсис, апосіопеза, номінативні й однослівні речення). До найпоширеніших лексичних засобів, наділених конотацією, належать епітети і метафори, до фонографічних – курсив і графічне відтворення пауз, а до лексико-синтаксичних – образне порівняння. Емотивність відіграє важливу роль при створенні текстів фентезі, оскільки їхня антропоцентричність покликана апелювати до емоцій читача й демонструвати емоції персонажів. Найбільш продуктивними мовними засобами вираження емотивності є лексичні і синтаксичні. До найпоширеніших лексичних засобів належать епітети і метафори, до синтаксичних – апосіопеза, еліпсис і повтор. Суттєво менше емотивна конотація реалізується на лексично-синтаксичному і фонетично-графічному рівнях. За допомогою оцінки автор віддзеркалює ставлення – як суб’єктивне, так нерідко й загальноприйняте в суспільстві відповідного вигаданого світу до певних аспектів буття. У текстах фентезі наявні три суб’єкти оцінки: автор, представники Добра і представники Зла. Часто перші два суб’єкти в текстах можуть збігатися. У всіх проаналізованих текстах найбільш продуктивною у вираження оцінки є лексика, а домінантними засобами – епітети і метафори. На лексико-синтаксичному рівні у плані оцінності переважають образні порівняння, на синтаксичному – повтор, еліпсис і номінативні речення, а на фонетико-графічному найширшу актуалізацію оцінна конотація знаходить у графічному маркуванні паузи. Мовні засоби вираження негативних емотивних і оцінних конотацій при втіленні хронотопу і лінгвокультурних типажів переважають над позитивними, оскільки автори текстів ставлять за мету зобразити світ, сповнений загроз і небезпек, такий, що перебуває на межі катастрофи. ГЕРОЙ, що рятує цей світ, і його СУПУТНИКИ, як правило, зображуються неідеальними особами, можуть мати слабкості і недоліки, які долають під час проходження квесту. ВОРОГ може бути наділений як негативними, так і позитивними рисами, утім у текстах переважають саме негативні конотативні засоби, що підкреслюють належність ВОРОГА до сил Зла. Єдиний випадок переважання позитивної емотивної конотації зафіксований у втіленні лінгвокультурного типажу ВЕЛИКОГО ЧАРІВНИКА в романах Дж. К. Ролінґ. Професор Дамблдор втілює риси чарівного помічника ГЕРОЯ, мудрого наставника на його шляху. Сукупність жанрово-стилістичних домінант у текстах Р. Джордана, Дж. Р.Р. Мартіна і Дж. К. Ролінґ послугувала основою для відтворення стилістичних портретів цих текстів, де віддзеркалено спектр стилістичних мовних засобів, що використовуються авторами для втілення лінгвокультурних типажів і хронотопу.