Модернізація механізмів взаємодії інститутів громадянського суспільства з органами публічної влади
Вантажиться...
Дата
2026
Автори
Науковий керівник
Назва журналу
Номер ISSN
Назва тому
Видавець
КПІ ім. Ігоря Сікорського
Анотація
Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора філософії за спеціальністю 281 «Публічне управління та адміністрування». – Національний технічний університет «Київський політехнічний інститут імені Ігоря Сікорського», Міністерство освіти і науки України, Київ, 2026. Дисертаційне дослідження присвячене актуальній тематиці визначення напрямів удосконалення механізмів взаємодії інституцій громадянського суспільства з органами публічної влади. Метою дисертації є наукове обґрунтування та розроблення сучасних механізмів удосконалення взаємодії інституцій громадянського суспільства з органами публічної влади шляхом модернізації нормативно-правового забезпечення, впровадження цифрових інструментів комунікації, адаптації зарубіжних практик та формування нової моделі партнерської взаємодії, спрямованої на підвищення ефективності публічного управління й розвиток партисипативної демократії в Україні. Наукова новизна одержаних результатів полягає у теоретичному обґрунтуванні та концептуалізації розширення спектра форм, механізмів і моделей взаємодії суб’єктів публічного управління з інститутами громадянського суспільства. Автором доведено необхідність інтеграції цифрових трендів та впровадження інтерактивно-аналітичного інструментарію, зокрема через спеціалізовану технологію «Дашборд ініціатив громадянського суспільства» як засобу моніторингу та впливу на прийняття управлінських рішень; у проведенні комплексного експертного опитування щодо шляхів удосконалення механізмів такої взаємодії; в удосконаленні моделі партисипації через інтеграцію нормативно-правових змін, нових форм комунікації та цифрових інструментів; розвитку підходів до оцінювання ефективності участі громадянського суспільства на основі мета-аналітики різних форм залучення та формування системи показників, зокрема коефіцієнта суспільно важливих петицій; у поглибленні трактування поняття «інститути громадянського суспільства» як автономних і незалежних об’єднань громадян; а також у теоретико-прикладному обґрунтуванні механізмів упровадження технології ДІГС на державному рівні, що охоплюють організаційний, фінансовий, нормативно-правовий та інформаційний компоненти. У роботі обґрунтовано необхідність модернізації моделі взаємодії громадських інституцій з органами влади, зокрема внесення змін і доповнень в регулювання такої взаємодії та розширення форм, механізмів і технологій застосування цифрових інструментів. Доведено, що проблема налагодження ефективної взаємодії держави з інститутами громадянського суспільства має важливе значення для зміцнення принципів та стабілізації розвитку демократичної держави. Ретроспективний аналіз динаміки розвитку інститутів громадянського суспільства в Україні свідчить, що тенденції до самоорганізації та створення механізмів колективної взаємодії задля захисту суб’єктивних інтересів і прав простежувалися навіть у радянський період, попри державний тиск. Зазначені процеси правомірно розглядати як генезис сучасних інституційних форм громадянського суспільства. Постколоніальний період розвитку України характеризується інтенсифікацією розбудови громадського сектору, що супроводжується зростанням рівня громадянської партисипації та інституціоналізацією взаємовідносин між державою і соціумом. Особливе прискорення ці процеси отримали після Революції Гідності. На сучасному етапі пріоритетним вбачається поглиблення функціональної взаємодії інститутів громадянського суспільства з органами публічної влади в контексті реалізації стратегічного курсу на європейську інтеграцію. У роботі систематизовано зарубіжні практики співпраці інститутів громадянського суспільства з державними та місцевими органами виконавчої влади. Показано, що законодавчі практики європейських країн демонструють наявність балансу між сприянням розвитку громадських організацій і забезпеченням прозорості їхньої діяльності. Визначено напрями та механізми, використовуючи які Уряд України може сприяти подальшому вдосконаленню чинного нормативно-правового поля та розвитку нових форм співпраці. У дисертаційній роботі обґрунтовано необхідність застосування технологій аналізу ефективності взаємодії громадянського суспільства та влади. Зокрема, представлено авторську розробку, а саме – «Дашборд ініціатив громадянського суспільства» (ДІГС). Подібна практика застосування дашбордів вже існує в нашій державі, зокрема для оцінки експортного потенціалу регіонів (на порталі «Дія Бізнес») є «дашборд експортного потенціалу регіонів». Новизна запропонованого дашборду як форми взаємодії держави та громадян полягає в тому, що ця зручна інформаційна панель надає можливість всім користувачам доступ до метрик співпраці громадянського суспільства з публічною владою. Контент, представлений на ДІГС, буде об'єктивним показником реальних результатів зворотного зв’язку, який є основою партисипативних демократичних процесів. Основною метрикою, яка безпосередньо демонструватиме актуальність ініціативи, є коефіцієнт суспільно важливих петицій (КСВП), який визначається як співвідношення кількості петицій, що набрали необхідну для розгляду кількість підписів, до загальної кількості петицій. Обґрунтовано застосування ДІГС для налагодження співпраці із західними партнерами, в тому числі з міжнародними організаціями, які в реальному часі зможуть бачити результативність співпраці інститутів громадянського суспільства з органами влади і, відповідно, робити свої висновки щодо тенденцій демократизації процесів в Україні. Дослідження ефективності регулювання взаємодії між інституціями громадянського суспільства та органами виконавчої влади в Україні дозволило дійти висновку, що держава на сьогодні не завжди сприймає громадські формування як повноправних партнерів. Це зумовлює автономність повноважень інституцій громадянського суспільства, які часто не можуть впливати на прийняття значимих для суспільства рішень із врахуванням суспільної думки. Водночас, беручи до уваги зарубіжний досвід та поодинокі практики в Україні, доведено, що часто профільні інституції громадянського суспільства відіграють значну роль у системі надання соціальних послуг та у розбудові демократичного громадянського суспільства. Визначено шляхи впровадження змін до функціонування системи співпраці інститутів громадянського суспільства та органів публічної влади, до яких належать нормативно-правові зміни, використання цифрових інструментів та використання нової моделі взаємодії. Проведено експертне опитування, яке продемонструвало що найбільш дієвими інструментами взаємодії інститутів громадянського суспільства з органами публічної влади є: публічні консультації влади з громадянським суспільством перед прийняттям соціально значимих управлінських рішень, громадський контроль, взаємодія через цифрові платформи, електронні петиції, застосування механізму делегування повноважень, соціальне замовлення та розвиток інституту саморегульованих організацій. Експертне опитування було проведено серед представників інститутів громадянського суспільства та представників органів публічної влади. Проаналізовано наявні форми та інструменти взаємодії інституцій громадянського суспільства з органами публічної влади, наведено конкретні приклади неефективних форм співпраці і запропоновані шляхи щодо розробки механізму врахування існуючого розмаїття думок, уникнення низькоефективної співпраці та застарілих форм взаємодії. Обгрунтовано рекомендації щодо покращення нормативно-правової бази співпраці інститутів громадянського суспільства з органами влади і місцевого самоврядування. У процесі пошуку ефективної моделі співпраці інститутів громадянського суспільства з органами публічної влади було враховано зарубіжний досвід функціонування механізму співпраці неурядових організацій із владою і вироблена модель «ППП». В основу даної моделі покладено дотримання принципів Паритету, Партисипативності і Прозорості. Паритет має бути реалізований через нормативно-правове забезпечення та базове розуміння важливості взаємодії. Партисипативність реалізується через масове залучення інститутів громадянського суспільства до процесу прийняття рішень та спільних активностей. Прозорість забезпечується за допомогою використання сучасних цифрових інструментів, які, на сьогоднішній день, найкраще забезпечують доступність інформації для суспільства в цілому. «ППП» модель дозволяє підвищити ефективність прийняття управлінських рішень в діяльності органів публічної влади. Запропонована модель сприяє вирішенню проблемних питань співпраці інститутів громадянського суспільства з органами публічної влади і дозволяє наблизити Україну до високих стандартів Партисипативної демократії Європейських держав. Результати дослідження мають практичне значення для подальшого розвитку механізмів публічного управління в Україні.
Опис
Ключові слова
публічне управління, громадянське суспільство, інститути громадянського суспільства, органи публічної влади, взаємодія з громадянським суспільством, взаємодія з державою, громадські ради, громадський контроль, стратегія розвитку, громадські організації, комунікації держави та суспільства, органи місцевого самоврядування, публічні консультації, цифрові технології, public administration, civil society, civil society institutions, public authorities, interaction with civil society, interaction with the state, public councils, public control, development strategy, public organizations, state and society communications, local governments, public consultations, digital technologies
Бібліографічний опис
Рубан, Ю. Ю. Модернізація механізмів взаємодії інститутів громадянського суспільства з органами публічної влади : дис. … д-ра філософії : 281 Публічне управління та адміністрування / Рубан Юрій Юрійович. – Київ, 2026. – 261 с.