Електронний архів наукових та освітніх матеріалів КПІ ім. Ігоря Сікорського
ELAKPI – інституційний репозитарій, що накопичує, зберігає, розповсюджує та забезпечує довготривалий, постійний та надійний доступ через Інтернет до наукових та освітніх матеріалів професорсько-викладацького складу, співробітників, студентів, аспірантів та докторантів КПІ ім. Ігоря Сікорського. За посиланням можна ознайомитися з положенням про ELAKPI.
Доступ до матеріалів ELAKPIДоступ до повних текстів матеріалів ELAKPI вільний в мережі Інтернет, крім:
Щоб отримати права на перегляд/скачування повних текстів ресурсів, доступних тільки в локальній мережі університету, зареєстровані користувачі Бібліотеки КПІ ім. Ігоря Сікорського можуть скористатися послугою Віддалений доступ до "локальних" ресурсів. | КонтактиБібліотека КПІ ім. Ігоря Сікорського, зал № 4.4, тел. +38 (044) 204-96-72, elakpi@library.kpi.ua, elakpi.ntb@gmail.com |
Фонди
Виберіть фонд, щоб переглянути його зібрання.
- Вільний доступ
- Доступ у читальній залі № 6.6 НТБ
- Припинив існування 1.07.2020
- Доступ у читальній залі № 6.6 НТБ
- Припинив існування 01.07.2018
- Припинив існування 1.07.2020
Нові надходження
Квантова телепортація та її застосування у квантових комунікаціях
(Research Europe, 2025) Мартиненко, Павло Олександрович; Дрозденко, Олександра Володимирівна
Пошук води на супутниках Урана: метод пасивного зондування
(Research Europe, 2025) Кудряшов, Ярослав Сергійович; Чурсанова, Марина Валеріївна; Дрозденко, Олександра Володимирівна
Scientific researches in corpus linguistics
(Igor Sikorsky Kyiv Polytechnic Institute, 2024-11-26) Antonenko, Inna; Chizhova, Nataliia
The article explores the significance and evolution of modern corpus linguistics, emphasizing its scientific and educational relevance. It outlines how corpus linguistics involves the study of large, electronically stored text collections (corpora) to analyze real-world language use. The article highlights the importance of corpus design, including considerations of size, balance, and representativeness. It discusses how corpus-based methods address limitations of traditional English teaching by offering more empirical and context-based insights. Influential figures like John Sinclair are cited, noting the value of word sequences over isolated meanings. The article also emphasizes the role of technology in expanding the scope and precision of corpus studies, allowing for advanced data organization, pattern analysis, and reporting. Computational tools enable researchers to analyze grammatical and lexical features across various registers and contexts. It also explores the benefits of using subcorpora and the application of both qualitative and quantitative methods for reliable linguistic analysis. Overall, the article positions corpus linguistics as a modern, technology-driven discipline that enhances linguistic theory and supports more effective language instruction, especially in professional and academic settings. It concludes that diverse methodological approaches within corpus linguistics offer valuable opportunities for refining language education and research.
Технологія перероблення полімерів
(КПІ ім. Ігоря Сікорського, 2025) Мікульонок, Ігор Олегович
Викладено основні відомості про полімери і матеріали з їх застосуванням, а також їхні технологічні та експлуатаційні властивості. Докладно розглянуто основні процеси технології перероблення полімерів, пластмас і гумових сумішей: підготовчі, формоутворювальні та заключні, зокрема перероблення полімерних відходів, змішування, вальцювання й каландрування, екструзію, лиття під тиском, пресування, ротаційне формування, вакуум- і пневмоформування, методи формування реактопластів, а також складання виробів з полімерів і пластмас (у тому числі зварювання і склеювання), їх механічне оброблення та оздоблення.
Для здобувачів ступеня бакалавра за спеціальностями «Прикладна механіка» і «Галузеве машинобудування». Матеріал також може бути корисним для здобувачів ступеня бакалавра за спеціальністю «Хімічні технології та інженерія».
Структурний стан та механічні властивості високоентропійних сплавів і боридів на основі 3d-перехідних металів з додаванням Al, Mo, W
(КПІ ім. Ігоря Сікорського, 2025) Науменко, Максим Павлович; Карпець, Мирослав Васильович
Науменко М.П. Структурний стан та механічні властивості високоентропійних сплавів і боридів на основі 3d-перехідних металів з додаванням Al, Mo, W – Кваліфікаційна наукова праця на правах рукопису.
Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора філософії за спеціальністю 132 – Матеріалознавство. – Національний технічний університет України «Київський політехнічний інститут імені Ігоря Сікорського», Київ – 2025. Дисертаційна робота присвячена дослідженю структурного та фазового стану, механічних властивостей сплавів FeCoNiAlVMo, FeCoNiCrMoW, FeCoNiCrMnW, FeCoNiAlCrMnх(х=0,5;1), FeCoNiAlVMoB, FeCoNiCrMoWB, FeCoNiCrMnWB у вихідному стані та після окиснення, а також середньоентропійних диборидів на основі порошків HfB2, TiB2, ZrB2, NbB2,TaB2. Дисертаційна робота складається з чотирьох розділів, у яких викладено та обґрунтовано основні результати проведеного дослідження. У вступі дисертації представлено загальну характеристику дослідження: обґрунтовано його актуальність та визначено зв’язок із науковими напрямами. Сформульовано мету й основні завдання, окреслено об’єкт і предмет дослідження. Описано наукову новизну отриманих результатів, їхню практичну значущість, а також особистий внесок автора. Подано відомості про апробацію результатів, опубліковані наукові праці, а також структуру та загальний обсяг дисертації. У першому розділі проведено аналіз літературних джерел, присвячених основним характеристикам і властивостям багатокомпонентних систем із складом наближеним до еквімолярного, відомих як високоентропійні сплави (ВЕС). Описано основні методи їхнього синтезу та емпіричні параметри, що використовуються для прогнозування й утворення таких сплавів. ВЕСи являють собою системи, що містять 5 і більше компонентів із вмістом кожного близьким до еквімолярного. Проте, перші дослідження таких систем виявили їх відносно просту кристалічну структуру – переважно ОЦК або ГЦК. Це відрізняє їх від традиційних сплавів, де основу становить один чи два компоненти, а інші додаються як легуючі елементи у невеликих кількостях. Така унікальна композиція ВЕСів забезпечує специфічні властивості цих матеріалів. Формування особливого складу можливе лише за певних умов і комбінацій компонентів. Розглянуто структурні особливості ВЕС і проведено їх порівняння з кристалічними та аморфними металічними сплавами. Дослідження показують, що досягнення "ідеального" твердого розчину є майже неможливим, оскільки отримані структури часто демонструють неоднорідності, іноді навіть на макрорівні. Водночас у ближньому впорядкуванні формуються специфічні конфігурації, які не відповідають ідеальному твердому розчину, хоча це питання залишається недостатньо вивченим. У розділі також розглянуто основні критерії, що визначають формування структури ВЕСів – твердофазного розчину. На основі одержаних даних сформульовано мету та завдання даного дослідження.
У другому розділі наведено інформацію про вихідні матеріали, методику отримання сплавів та методи дослідження, застосовані у дисертаційній роботі. Усі сплави, розглянуті в дослідженні, були виготовлені методом аргоннодугової плавки в печі МІФІ-9-3 у середовищі аргону. Вихідними матеріалами слугували метали високої чистоти (≈99,9%). Процес охолодження розплаву після плавлення відбувався зі швидкістю приблизно 80–300 К/с. Контроль хімічного складу здійснювали шляхом аналізу втрати маси під час плавки та рентгенофлуоресцентного аналізу за допомогою приладу «EXPERT 3L». Рентгеноструктурні дослідження проводили з використанням рентгенівських дифрактометрів ДРОН УМ-1 та Ultima IV у монохроматичному Cu-Kα випромінюванні (λ = 0,15418 нм) із фокусуванням за методом Брегга-Брентано. В якості монохроматора застосовували графітовий монокристал, встановлений на дифрагованому пучку. Обробку отриманих даних виконували за допомогою програми PowderCell 2.4 для повнопрофільного аналізу рентгенівських спектрів, враховуючи текстурні особливості фаз сплавів відповідно до моделі March-Dollase. Фізико-механічні характеристики матеріалу визначали методом мікроіндентування за допомогою установки «Мікрон-гамма» при навантаженні до 2,0 Н алмазною пірамідкою Берковича (кут заточки – 65º). Процес навантаження та розвантаження тривав 30 секунд у автоматичному режимі з фіксацією діаграми навантаження, витримки та розвантаження в координатах F-h. Вимірювання індентованої мікротвердості (HIT), приведеного модуля Юнга (Er), коефіцієнтів пружності (εes) і повзучості (σes) виконували по стандарту ISO 14577-1:2002(Е). Мікроструктурні дослідження здійснювали методами растрової електронної мікроскопії із використанням Superprobe-733, РЕМ-106І та TESCAN VEGA 3. У третьому розділі представлено результати дослідження сплавів високоентропійних матеріалів після аргонно-дугового переплаву. Проведений аналіз валентної електронної концентрації (VEC) для різних складів ВЕС, який дозволяє передбачити їхню кристалічну структуру. Загалом, для VEC > 7,5 ел/ат характерним є формування гранецентрованої кубічної (ГЦК) структури, що забезпечує високу пластичність та стабільність твердої фази. Класичним прикладом є еквіатомний сплав Кантора FeCoNiMnCr (VEC = 8 ел/ат), в якому формується однофазний твердий розчин з ГЦК-структурою. У сплавах зі значеннями VEC у діапазоні 6,8–7,5 ел/ат можлива поява суміші фаз (ГЦК + ОЦК), що спостерігається, наприклад, у FeCoNiCrMoWB (VEC = 6,9). За VEC < 6,8 переважає об’ємноцентрована кубічна (ОЦК) фаза, що характерно для сплаву FeCoNiAlMnCrB (VEC = 6,7 ел/ат). Легування сплаву Кантора алюмінієм зменшує VEC до 7,2 ел/ат і у сплаві FeCoNiAlMnCr фіксується однофазний твердий розчин з ОЦК структурою, упорядкованою за типом B2. Легування W однофазного ГЦК сплаву Кантора FeCoNiCrMn, приводить до зміни фазового складу із формуванням суміші твердих розчинів на основі ГЦК та ОЦК граток, а також виділення інтерметаліду типу μ-фази (Fe7W6). Додавання бору сприяє відхиленню від правила визначення складу за VEC і відбувається утворення трьох боридних фаз – FeW2B2 та WB з тетрагональною і орторомбічною структурами та (Cr,Fe)23B6 з кубічною граткою і структурою типу Cr23С6. При додатковому введенні у сплав бору відбувається значне подрібнення дендритів, що свідчить про його модифікуючу дію. При охолодженні сплаву FeCoNiCrMnWB первинно кристалізується більш високотемпературна фаза з високим вмістом вольфраму – в даному випадку це борид WB (світлі дендрити), у вигляді облямівки формується FeW2B2 і останнім у міждендритному просторі кристалізується борид (Cr,Fe)23B6. При заміні марганцю на молібден, у сплаві FeCoNiCrMoW спостерігається значне збільшення долі ОЦК з 16 до 45 % ваг, а μ-фази з 23 до 40 % ваг. При подальшому введенні до сплаву бору, у порівнянні із FeCoNiCrMn, спостерігається збільшення кількості боридних фаз з трьох до п'яти, які мають різний тип кристалічної структури – (MoW)B, MeB2, Fe2B, Ni3B та Ni21Mo2B6. З метою порівняння впливу ентропійного фактора на одержання боридів іншими методами, проведено дослідження структури та фазового складу високоентропійних боридів, отриманих за температури 2000 оС методом гарячого пресування (ГП) вихідних порошків диборидів. Однофазні дибориди (TiB2, ZrB2, HfB2, NbB2, TaB2) використовували для отримання різних твердих розчинів. Консолідацію середньоентропійних твердих розчинів (Ti, Zr, Hf)B2, (Zr, Hf, Nb)B2, (Zr, Hf, Ta)B2 , (Zr, Hf, Nb, Ta)B2 проводили гарячим пресуванням (ГП) в атмосфері CO/CO2. Відповідно до даних дифрактометрії, отримані матеріали (Zr,Hf,Ta)B2 та (Zr,Hf,Nb)B2 є багатофазними. Додаткова фаза має близький період ґратки до чистого HfB2 (a= 0.3141 нм ; c=0.3470 нм). Виміряний період ґратки твердого розчину у даних системах мав відмінне значення від теоретичного значення. В даному випадку основними параметрами, які впливають на формування твердого розчину є енергія формування та швидкість кристалізації різних фаз. Для ZrB2 та HfB2 енергія формування має подібне значення ~ 320 кДж/моль, а енергія формування для NbB2 чи ТаB2 складає 260 кДж/моль, і 210 кДж/моль, відповідно. Така суттєва різниця в енергіях формування зумовлює різну швидкість утворення твердого розчину під час гарячого пресування та кристалізації і перешкоджає реалізації однофазного твердого розчину. В той же час, у сплаві (Zr, Hf, Nb, Ta)B2, де кількість металевих компонентів збільшено до 4, зареєстровано практично однофазний твердий розчин зі структурою типу MeB2. Таким чином, збільшення конфігураційної ентропії сплаву сприяє формуванню однофазного твердого розчину на основі диборидів металів.
У четвертому розділі наведено результати дослідження фазового та структурного стану високоентропійних матеріалів після окиснення. Під час тривалого високотемпературного окиснення при 900°С протягом 50 годин на поверхні сплавів AlCrMn0,5FeCoNi та AlCrMnFeCoNi формуються суцільні багатофазні оксидні плівки, які містять оксиди Mn3O4, FeMnO3, шпінель NiMn2O4 та Al2O3. При цьому в матриці сплавів відбувається cпінодальний розпад впорядкованої ОЦК (B2) структури на суміш двох твердих розчинів, що мають ОЦК і ГЦК кристалічні структури та μ-фазу з тетрагональною граткою. У сплаві AlCrMnFeCoNi домінуючою фазою є ОЦК (51 % ваг), а у сплаві AlCrMn0,5FeCoNi – ГЦК твердий розчин (44 % ваг.). Вміст μ-фази залежить від концентрації марганцю і становить 29 % ваг в еквіатомному сплаві та 18 % ваг у сплаві AlCrMn0,5FeCoNi. Під час окиснення сплаву Кантора FeCoNiMnCr при 1000°С протягом 1 години на його поверхні спостерігається формування тонкої плівки із двох оксидів за участю марганцю Mn3O4 та MnFeO3. При введенні до сплаву Кантора вольфраму (FeCoNiMnCrW), на його поверхні після окиснення в аналогічних умовах, спостерігається нерівномірне формування оксидного шару, оскільки до складу сплаву входять елементи з більш високою стійкістю, такі як Ni, Со та Cr, а також елементи з низькою стійкістю – такі як, Mn та W. Окиснення вольфраму відбувається з утворенням оксиду WO3, який при високих температурах (понад 1000°С) має здатність до випаровування. Під час окиснення на поверхні сплаву FeCoNiMnCrWB формується пориста окалина, в структурі якої спостерігаються утворення кількох типів оксидів – світлих дрібно зернистих голкоподібних та дещо оплавлених зерен різного розміру. Оплавлені зерна кристалів оксиду свідчить про часткове спікання окалини. Утворення високоентропійного оксиду із структурою Mn(MеО4) свідчить про те, що до його складу входить більшість компонентів сплаву, при цьому відбувається значне збільшення всіх трьох параметрів гратки у порівнянні із оксидом Mn(WO4), формування якого встановлено в окалині сплаву без бору FeCoNiMnCrW. Це може бути пов'язано як зі збільшенням в ньому кількості вольфраму, так і можливого втілення атомів бору в гратку де вони займають міжвузельні позиції. Під час окиснення сплаву FeCoNiCrMoW при 1000°С протягом 1 години відбувається формування суцільної, рихлої багатофазної окалини, яка частково осипається з поверхні зразка і в якій місцями спостерігається утворення тріщин та пор. Х-променевим аналізом встановлено, що окалина містить 4 типи оксидів – ізоструктурні CoWO4 та CoMoO4, які мають моноклінну кристалічну структуру, а також Cr2WO6 з тетрагональною і CrWO4 з ромбічною граткою. На поверхні сплаву FeCoNiCrMoWB під час окиснення при 1000°С протягом 3 годин формується товста пориста окалина (до 1400 мкм), яка частково осипається з поверхні зразка. Вона має складну багатофазну будову – в її структурі спостерігаються великі видовжені округлі кристали (за формою близькі до цилідричної), з яких відбувається ріст дрібних голчастих оксидів. Між великими кристалами місцями помітно оплавлені ділянки окалини, що може бути пов’язано з утворенням оксиду МоО3, який має низьку температуру плавлення (795°С). Проте на дифракційній картині окалини сплаву FeCoNiCrMoWB чітко спостерігаються дифракційні піки, які відповідають оксиду NiMoO₄ та оксиборату типу (Co₁.₅Me₀.₅)(BO₃)O, а присутності МоО3 не виявлено. Утворення молібдату NiMoO₄ позитивно впливає на зниження швидкості окиснення, оскільки він володіє захисними властивостями. При окисненні сплавів FeCoNiAlVMo та FeCoNiAlVMoB спостерігається різниця у формуванні фазового складу, що пояснюється як різницею у тривалості процесу, так і у фазовому складі сплавів. Так, на поверхні сплаву FeCoNiAlVMo формується окалина на основі молібдату NiMoO4 та оксиду V3O5, а на сплаві FeCoNiAlVMoB окрім NiMoO4 та V3O5 спостерігається присутність низькоплавкого оксиду V2O5, який приводить до його окиснення.