Статті (КФ)
Постійне посилання зібрання
У зібранні розміщено матеріали, що опубліковані або готуються до публікації в наукових журналах та збірниках.
Переглянути
Нові надходження
Документ Відкритий доступ Історико-філософський аналіз раціональності як форми мислення і наукового знання та вплив цифрових технологій і штучного інтелекту на розвиток людини(2025) Руденко, Тамара Петрівна; Богачев, Роман Михайлович; Костроміна, Ганна Михайлівна; Безпалько, Владислав ВолодимировичУ статті розглянуто поняття «раціональність», здійснено історико-філософський огляд проблеми раціональності, визначено, що розвиток раціональності бере початок з доби Античності. Фундаментальні філософські положення методології наукового пізнання були закладені видатними філософами як-от: Аристотель, Г. Галілей, М. Коперник, Дж. Бруно, М. Кузанський, Ф. Бекон, Р. Декарт, І. Ньютон, Г. Ляйбніц, І. Кант, Г.В.Ф. Гегель, К. Поппер, Т. Кун, Р. Карнап тощо. Сьогодні проблема раціональності також розглядається як зарубіжними так і вітчизняними філософами. Філософське осмислення наукової раціональності ґрунтується на розумінні наукової істини, визначені її критеріїв, основних концепціях її існування, методології наукових досліджень. Філософія і наука застосовують логічне мислення, вибудовують раціональне сприйняття світу, розглядають закони існування природи, людини, суспільства, мислення. Головна риса раціональності визначається як тлумачення буття за допомогою розуму. Філософія як рефлексивне мислення, яке здатне усвідомлювати себе у своєму ставленні до дійсності, визначає різні форми буттєвості людини, тоді як наука допомагає людині вирішувати теоретичні та практичні питання. У дослідженні розглядається вплив цифрових технологій і штучного інтелекту на розвиток людини. Штучний інтелект сьогодні є однією з найважливіших наукоємних технологій, він має значний вплив на різні аспекти життя людини. Він швидко розвивається і це створює нові виклики для людини. Автори аналізують вплив розвитку штучного інтелекту на життєдіяльність людини, визначають як позитивні, так і негативні аспекти розвитку цифрових технологій.Документ Відкритий доступ Природа художньої творчості: історико-філософський огляд(Національний педагогічний університет імені М.П Драгоманова, ТОВ «Науково-інформаційне агентство Наука-технології-інформація», 2025-06-20) Богачев, Роман Михайлович; Руденко, Тамара Петрівна; Костроміна, Ганна Михайлівна; Бабіна, Світлана Іванівна; Гайдук, Федір ВячеславовичУ процесі художньої творчості створюються цінності, які мають вічний характер. Художня творчість відображає свободу людського духу. Завдяки творчості людина змінює не лише навколишній світ, але й своє оточення, побут. У художній діяльності вона набуває естетичного розвитку, сприймає світ за законами краси. Художня творчість є унікальною діяльністю, в якій розкривається багато психічних якостей людини, адже творчий процес відбувається на високому рівні свідомості. У процесі творчої діяльності розвивається інтелектуальна, емоційна, вольова сфера особистості.Документ Відкритий доступ Творча діяльність людини у контексті розвитку техносфери сучасного суспільства(Український державний університет імені Михайла Драгоманова, ТОВ «Науково-інформаційне агентство «Наукатехнології-інформація», 2024-11-15) Руденко, Тамара Петрівна; Безпалько, Владислав ВолодимировичТворча діяльність, насамперед, науково-технічна творчість є духовно-соціальним феноменом в результаті якої людина продукує теоретичні, технічні та технологічні продукти, які задовольняють її потреби. Техніка і технології полегшують життя людини. Однак, виникають і глобальні проблеми в контексті техногенного змісту. Великий соціокультурний вплив мають інформаційні технології, які забезпечують інтереси, комунікацію людей, їх обмін інформацією, проте це зменшує рівень автономності, приватності, безпеки, що ставить під питання дотримання прав людини в цифрову еру. Відповідно, філософське осмислення взаємодії людини і технології є сьогодні актуальною проблемою.Документ Відкритий доступ Людина в контексті історико-філософського дискурсу(Національний університет «Одеська юридична академія», 2025-12-05) Руденко, Тамара Петрівна; Костроміна, Ганна МихайлівнаУ статті розглядається проблема людини в історико-філософському контексті: погляди різних філософів щодо сутності, природи людини, її пізнання, діяльності, творчості, духовного світу, цінностей та ціннісних орієнтацій особистості, ролі людини в житті суспільства. Кожний історичний період висував своє розуміння людини, навіть погляди різних філософів однієї і тієї ж історичної доби часто різняться між собою. Це свідчить, що буття людини є багатоманітним, а кожна особистість є унікальною та неповторною. У досліджені розглянуто та узагальнено погляди мислителів різних філософських напрямків. Проблема людини розглядалася у стародавньому світі, філософи античності визначали людину як частину природи та суспільства, людина здатна пізнавати та перетворювати світ, задовольняти свої потреби, реалізовувати свій потенціал у різних видах діяльності, створювати культуру. Філософи доби Середньовіччя мислять людину як образ і подобу Бога, важливе значення надається внутрішньому духовному світу людини, її чеснотам. У добу Відродження мислителями возвеличується розум, гідність, природні здібності, таланти людини. Філософи Нового часу також зосереджують увагу на розумі, людській діяльності. Представники німецької класичної філософії зосереджують увагу на розумі людини, визначають місце та роль людини у суспільстві, піднімають питання цінностей, творчості, культурного аспекту людського буття. Ідеї мислителів некласичної філософії щодо проблеми людини включають розгляд її позарозумових ознак – почуттів, волі, несвідомого, інтуїції. Українська філософська думка розглядає людину як морально-етичну особистість, проблему її пізнавальних здібностей, сенс життя, щастя, формування цінностей культури, творчість, тощо. Не втратила актуальності проблема людини і в сучасній українській та західноєвропейській філософії. Суспільні виклики, екологічні проблеми, проблема війни і миру, культурна сфера – це ті питання, які повинна вирішувати людина, те, що є темою обговорень сучасних дослідників. Цілісність та унікальність людини, її здатність до самовизначення, самореалізації, творчої діяльності визначає характер її взаємодії зі світом, а її орієнтація на загальнолюдські цінності буде сприяти розвитку людської цивілізації.Документ Відкритий доступ Кордоцентризм як духовна традиція української філософії(2024) Новіков, Борис Володимирович; Богачев, Роман Михайлович; Руденко, Тамара Петрівна; Костроміна, Ганна МихайлівнаУ статті розглядається кордоцентризм як одна з головних особливостей українського світоглядного менталітету. Кордоцентризм відображає духовне життя народу, менталітет українського етносу, самобутність української філософської думки. У духовному серці втілюються найвищі почуття людини як-от: любов, повага, вірність, відданість, мужність, вміння радіти життю, вибудовувати гармонійні стосунки зі світом. Українські філософи наголошують на провідній ролі людського серця, підкреслюють першість духовної реальності. На перший план висувається духовне, а розумове, інтелектуальне життя підпорядковується духовному. Кордоцентризм стає історичним типом філософування, поряд з античним космоцентризмом, теоцентризмом середньовіччя, антропоцентризмом Відродження, логоцентризмом Нового часу, й, водночас, філософською парадигмою, яка формувалася та утверджувалася окремо в українській культурі, незалежно від інших історичних типів. Серце є особливим символом духовної культури українського народу. Філософська творчість Григорія Сковороди є класичним прикладом філософії кордоцентризму. Філософ намагався зрозуміти людину, виходячи з осягнення самої людини. «Філософія серця» П. Юркевича увійшла в українську культуру як національний світогляд, де серце є осередком усіх сутнісних сил людини. До теми серця зверталися Т. Шевченко, П. Куліш, М. Гоголь, які у своїх творах сприяли зміцненню моральної культури українського народу. І сьогодні кордоцентрична традиція, представлена філософськими розмислами сучасних науковців продовжує своє існування та демонструє міцну силу духу, любові, відданості нашого народу до своєї країни.Документ Відкритий доступ Ментальність як духовно-соціальний феномен: філософська рефлексія української ментальності(Вісник НЮУ імені Ярослава Мудрого, 2025) Руденко, Тамара ПетрівнаУ статті проаналізовано наукові погляди дослідників щодо осмислення філософської категорії «ментальність» в історико-філософському дискурсі, від її появи в науковому обігу як положення «духу народу», яке належить філософії Нового часу до розуміння ментальності сучасними українськими науковцями. Ментальність розглядається як характерна особливість етносу або конкретної етнічної спільноти, що включає спосіб мислення, погляди, релігійні особливості, вірування, звички, культурні стереотипи та інші духовні явища, які поширені серед членів даної спільноти або у суспільстві. Обґрунтовано твердження, що до характерних особливостей української ментальності належать такі риси як екзистенційність, кордоцентризм, що проявляється у сердечності, емоційності, чутливості, антеїзм, релігійність, мовленнєва виразність. Встановлено, що ментальність має потужний вплив на культурно-освітнє життя українського народу та його національно-цивілізаційне самовизначення.Документ Відкритий доступ Цінності як основні світоглядні орієнтири людини: історико-філософська рефлексія(Львівський національний університет імені Івана Франка, 2025-11-05) Руденко, Тамара ПетрівнаУ статті розглядається сутність поняття «цінність», основні класи цінностей, їх тлумачення, особливості, формування в певний історичний період. Цінності формуються протягом усього духовного життя людства, вони слугують орієнтирами у виборі важливих життєвих стратегій, пріоритетів, цілей як окремої людини, так і суспільства загалом. У житті суспільства вони визначають напрями діяльності суб’єктів соціально-історичного процесу. Люди як основні рушійні сили історичного процесу створюють соціально-культурний простір, де культура є предметним полем формування цінностей. Цінності становлять фундамент культури. Людство створює цінності матеріальної та духовної культури, і саме існування цінностей відрізняє людину від тваринного світу. Розрізняють індивідуальні та суспільні цінності. Індивідуальні цінності особистості формуються в процесі її соціалізації. Під впливом сімейного, культурного середовища відбувається усвідомлення цінностей, які в майбутньому стануть основними орієнтирами в житті конкретної особистості, на основі яких вона буде вибудовувати власну поведінку, визначати цілі та обирати напрями для їх утілення. Цінності є основними орієнтирами у формуванні світогляду, духовного світу людини, визначають сенс її життя. Індивідуальні цінності є сполучною ланкою між людиною і суспільством, культурою конкретно визначеного суспільства. Головною цінністю залишається сама людина, її життя найвища цінність для неї самої та для суспільства, цінними є її діяльність, творчість, оскільки людина є не стільки біологічна істота, скільки соціальна.Документ Відкритий доступ Моральні цінності буття людини в філософії Г. Сковороди та професорів Києво-Могилянської академії XVII-XVIII століття(Національний педагогічний університет імені М. П. Драгоманова, 2025) Руденко, Тамара ПетрівнаКиєво-Могилянська академія з початку свого існування й до сьогодні є осередком науки, продукування філософських ідей, культурного життя українського народу. Її вихованці, професори, наставники сприяли розвитку культури, мистецтва, науки, філософії, літератури, репрезентували українську культуру за межами України. Академія утверджувала духовність народу, поширювала ідеї гуманізму та реформації, її випускники відкривали школи, створювали бібліотеки, приймали активну участь у суспільно-політичному житті. Професори академії поширювала освіту, знання, вважали, що освічена та вихована людина є морально відповідальною за власне життя та долю суспільства. Видатним вихованцем Києво-Могилянської академії є Григорій Сковорода. Філософська спадщина мислителя стала взірцем філософського мислення, предметом дослідження, обговорення для великої кількості вітчизняних та зарубіжних філософів. Професори Києво-Могилянської академії: Ф. Прокопович, Г. Кониський, М. Козачинський, С. Кулябка, С. Калиновський та інші додали до українського філософського доробку етичні ідеї, які й сьогодні є актуальними в аспекті морального виховання, національно-духовного відродження.Документ Відкритий доступ Ресурсна модель психологічної готовності жителів територіальних громад до кризових ситуацій(ДЗ «Південноукраїнський національний педагогічний університет імені К. Д. Ушинського», 2026-04-15) Боковець, Ольга Ігорівна; Гермаш, Юлія ОлексіївнаСучасні українські територіальні громади функціонують в умовах війни та пролонгованих кризових ситуацій, що підвищують психологічне навантаження на населення й актуалізують проблему розвитку психологічної готовності до ефективного реагування. Метою дослідження є теоретичне обґрунтування та розроблення ресурсної моделі психологічної готовності жителів територіальних громад до кризових ситуацій. Для цього здійснено теоретичний аналіз наукових джерел із проблематики психологічної готовності та кризового реагування. Визначено, що психологічна готовність є інтегративним соціально-психологічним утворенням, яке формується у взаємодії психологічних і соціальних ресурсів і проявляється у здатності до проактивної та узгодженої поведінки в умовах невизначеності. Розроблено ресурсну модель психологічної готовності як інтегративну дворівневу систему, що поєднує індивідуальний та колективний рівні. Індивідуальний рівень охоплює такі психологічні ресурси особистості: когнітивні (адекватне сприйняття ризику, позитивні очікування результату, самоефективність, обізнаність і критичне сприйняття інформації); емоційно-регуляторні (емоційний інтелект, здатність до регуляції тривоги та панічних реакцій, стресостійкість); поведінковоресурсні (попередній досвід реагування на кризові ситуації, довільність вольових процесів, внутрішній локус контролю та здатність до залучення соціальної підтримки). Колективний рівень представлений соціальними ресурсами громади (соціальна згуртованість, колективна ефективність, мережі підтримки, лідерська спроможність, довіра до інституцій, співпраця жителів і місцевої влади, практична підготовка та інформаційна доступність). Встановлено, що самоефективність виступає системоутворювальним компонентом моделі та опосередковує мобілізацію психологічних і соціальних ресурсів, забезпечуючи їх трансформацію в проактивну поведінку. Отримані результати можуть бути використані для розроблення програм підвищення психологічної готовності громад до кризових ситуаційДокумент Відкритий доступ Наука як соціальний інститут: філософський аналіз довіри, раціональності та маніпуляції у добу постправди(Національний університет «Одеська юридична академія», 2025) Потіщук, О. О.У статті здійснюється філософський аналіз науки як соціального інституту в контексті доби постправди, що позначена зміною стандартів епістемологічної раціональності, кризою довіри до наукових інституцій, поширенням маніпулятивних практик та формуванням альтернативних режимів інтерпретації інформації. Досліджується трансформація соціокультурних умов, у яких функціонують наукові знання, а також механізми, що впливають на зниження стійкості наукового дискурсу. Особливу увагу приділено взаємодії раціональності науки з інформаційними технологіями, що опосередковують доступ до знань і водночас змінюють характер суспільного сприйняття експертних висновків. Аналізуються алгоритмічні структури сучасних медіа, які формують вибіркові патерни уваги, створюють інформаційні «бульбашки» та сприяють поширенню псевдонаукового контенту, що підриває нормативний авторитет науки. У дослідженні описано, що наука у добу постправди опиняється між двома протилежними тенденціями: з одного боку, вона залишається головним механізмом виробництва об’єктивного знання, здатного забезпечити перевірюваність, публічність і раціональну аргументацію; з іншого боку, вона зазнає інтенсивного тиску зовнішніх соціальних, економічних і технологічних факторів, які модифікують її функції, ускладнюють експертну комунікацію та формують нові виклики для інституційного авторитету. У статті виокремлено ключові форми маніпуляцій науковою інформацією, які пов’язані з комерціалізацією знань, політизацією наукових рішень, зростанням впливу емоційно забарв- лених повідомлень над раціональними критеріями істинності.Документ Відкритий доступ Логіка як нормативна та описова модель мислення: межі формалізації раціонального пізнання(Національний юридичний університет імені Ярослава Мудрого, 2026) Потіщук, Ольга ОлегівнаУ статті здійснено філософський аналіз логіки як єдності нормативного при- пису та описової моделі мислення. Визначено межі формалізації, де жорсткі алго- ритми не здатні відтворити гнучкість людської інтуїції та контекстуальності. У світлі викликів штучного інтелекту доведено, що раціональне пізнання виходить за рамки чистої обчислюваності, визначаючи логіку як відкриту філософську сис- тему, а не лише технічний інструментарій.Документ Відкритий доступ Творчий потенціал людини як рушійна сила розвитку сучасного суспільства(Український державний університет імені Михайла Драгоманова, 2023) Новіков, Б. В.; Потіщук, О. О.; Бубон, Т. В.В сучасному світі творчість являє собою особливий вид діяльності направлений на створення абсолютно нових невідомих до цього часу духовних або матеріальних здобутків. В процесі цієї діяльності народжується творча особистість, яка не тільки створює щось абсолютно нове але й вправно змі-нює навколишню реальність прилаш-товуючи її до своїх соціальних потреб.Документ Відкритий доступ Раціональність як логічна форма мислення у філософії та науковій діяльності(Освітній дискурс: збірник наукових праць, 2025-05-04) Потіщук, Ольга; Франко, Наталія; Сторожик, МаринаАктуальність теми дослідження полягає в тому, що розвиток продуктивного мислення на сьогодні є вирішальним фактором розвитку суспільства. Розгляд раціональності як форми мислення чи то з точки зору логіки, чи історичного розвитку наукового знання, або вирішення філософсько-світоглядних питань окреслить необхідний напрям дослідження. Раціональність постає як вища культурна цінність, її розгляд у соціокультурному вимірі надасть можливість усвідомити різні її види, які відповідають різним сферам суспільного життя людини таким як, наукова діяльність, філософія, мистецтво, зрештою, визначити її роль у житті людини як певної норми людської поведінки, організації людської діяльності, як необхідного орієнтиру людині у світі. Проблема раціональності як філософського осмислення організації життєдіяльності людини і суспільства, пізнавальних та перетворювальних практик, раціональності знання була та залишається важливою у філософії та головною в науковій діяльності.Документ Відкритий доступ Художня творчість як засіб перетворення світу та духовне самовираження особистості(Львівський національний університет імені Івана Франка, 2025-03-28) Потіщук, Ольга; Франко, Наталія; Сторожик, МаринаСтаття присвячена дослідженню художньої творчості як сфери духовно-практичної діяльно- сті людини, в якій відбувається самовираження і самореалізація особистості. У художній творчості людина реалізує свої мрії, фантазії, творче мислення та навички. Творчо обдарована особистість здатна побачити красу в повсякденних речах. Вона відтворює помічені образи у художніх творах, знаходить спокій та релаксацію у творчій діяльності. Художник не тільки відтворює дійсність, але й вкладає в художні твори свої почуття, уміння. У художніх творах завжди можна помітити автор- ський стиль митця. Людина занурена у мистецтво збагачується духовно. У прекрасному світі мистецтва людина знаходить натхнення, розширює своє бачення світу та підвищує рівень самосвідомості. У художній творчості розкривається естетичний смак, внутрішній світ особистості. Митець виявляє свою індивідуальність, розкриває думки, почуття, переконання, творчу активність. Мистецтво є важливим елементом нашого життя. Воно сприяє формуванню есте- тичних цінностей, поліпшує емоційний, психологічний стан людини. Справжній витвір мистецтва завжди знайде відгук у душі слухача, глядача, читача. І немає зна- чення коли він був створений, до якої культурної доби належить, які образи розкриває, які події опи- сує. У художній творчості реалізується не тільки свобода митця, але й бажання творити разом. Мис- тецтво формує естетичний смак, допомагає розуміти красу, сприяє вирішенню життєвих проблем. Прагнення пізнавати світ є природною особливістю людини. Художня творчість виступає засобом пізнання та перетворення світу. Людина не лише перетворює світ, але й розвиває свої здіб- ності. У процесі художньої творчості відбувається саморозвиток особистості.Документ Відкритий доступ Соціальні проєкти як інструмент досягнення цілей сталого розвитку в умовах війни(Видавничий дім «Гельветика», 2025) Боковець, Ольга Ігорівна; Тимошенко, Ірина ВалеріївнаУ статті розглядається роль соціальних проєктів як важливого інструменту досягнення Цілей ста-лого розвитку (ЦСР) в умовах війни в Україні. Окреслено актуальні соціальні проблеми, що виникли внаслідок війни, та визначено їх відповідність ЦСР. Розкрито вплив війни на пріоритети та завдання соціальних проєктів і визначено основні виклики та перспективи. Проаналізовано досвід реалізації соціальних ініціатив в Україні в умовах війни. Виділено такі основні напрями соціальних проєктів: підтримка військових, ВПО, сімей ветеранів війни, загиблих і зниклих безвісти за особливих умов; психосоціальна підтримка різних категорій населення; відновлення інфраструктури та житла; відновлення економіки. Виявлено, що більшою мірою соціальні проєкти в умовах війни спрямовані на досягнення ЦСР 10 «Зменшення нерівності», зокрема через підтримку найбільш вразливих категорій населення. Крім того, до основних ЦСР, на які орієнтовані соціальні проєкти під час війни, належать й такі: ціль 17 («Партнерство заради сталого розвитку»); ціль 3 («Забезпечення здоров’я та благополуччя»); ціль 4 («Якісна освіта»); ціль 9 («Індустрія, інновації та інфраструктура»); ціль 11 («Сталий розвиток міст і громад»). Визначено особливості реалізації соціальних проєктів як інструменту досягнення ЦСР в умовах війни, зокрема: зміна пріоритетів і змісту соціальних ініціатив (домінування гуманітарної спрямованості); інноваційність, гнучкість і адаптивність під час реалізації соціальних ініціатив; залучення всіх зацікавлених сторін; орієнтація на короткострокові гуманітарні цілі поряд із довгостроковою перспективою сталого розвитку. Зазначено, що успішна реалізація соціальних ініціатив потребує ретельного планування, ефективного управління, а також активної участі державних і недержавних організацій, бізнесуДокумент Відкритий доступ Абсолютна цінність життя – засадничий принцип сучасної екологічної етики(ТОВ “Науково-інформаційне агентство “Наука-технології-інформація”, 2024-05) Анацька, Наталія Василівна; Кравченко, Ірина Анатоліївна; Пенюк, Вадим БогдановичУ статті досліджується покладена в основу екологічної етики, концепція ековіталізму насамперед як екологічне забезпечення життя, рієнтоване не просто на збереження своїх природних підстав, а на історично сформоване суспільне ставлення до природи як до цінності. Разом з тим людська діяльність, як морально регульована життєдіяльність, базується не на сутоприродничих детермінаціях, а в новій якості природно-історичного процесу, основою розуміння якого не сама природа, а цінність природи як похідної соціального прогресу. Це дає підстави стверджувати, що базовою основою сучасної екологічної етики постала абсолютна цінність життя. Показано, що екологічна етика – важливий аспект у становленні екологічної освіти і створює нові цінності для збереження людського буття. Висновки. Отже, незважаючи на розробку більш реалістичного способу осмислення і втілення в дійсність основних цінностей екологічної етики, що знайшли своє вираження в низці документів, представники нової громадськості виявили необхідність актуалізації проблем гуманістичного ставлення до світу, які показали важливість перегляду сутнісних характеристик екологічної етики. Глобальні проблеми сучасної екологічної кризи можна розв’язати лише системно. А через те проблема полягає в тому, щоб цьому процесу надати соціально-гуманістичного спрямування. Адже вирішення сучасних екологічних проблем важко уявити без звернення до екологічної етики і екологічної освіти.Документ Відкритий доступ Cучасний контекст спадщини Олександрійської богословської школи та її вплив на становлення філософії і релігійного світогляду(Видавничий дім «Гельветика», Львівський національний університет імені Івана Франка, 2024-05) Анацька, Наталія Василівна; Кравченко, Ірина Анатоліївна; Франко, Наталія ОлександрівнаУ статті досліджується спадщина філософів Олександрійської богословської школи, їх вплив на становлення релігійного світогляду, на генезис філософії Середніх віків. Фундаментальне питання, що виникає під час вивчення Олександрійської школи, являє собою поняття про відношення філософії та релігії. Оскільки в основі релігійного світогляду лежить віра в Бога, то відношення до ідеї Бога залишається важливим показником у систематизації філософів, філософських шкіл, систем і напрямків. Виявлено, що система поглядів представників Олександрійської школи значиться одним з найбільш величних явищ в історії світової філософії. Адже відбулась трансформація християнських ідей у філософські, що знайшли втілення у першому досвіді християнської філософії її представників. Зазначено, що вибір предмета своїх досліджень приводить олександрійських філософів-богословів до висновка, що істини мають багато ірраціонального, невимовного. З огляду на це, вони роблять заключення, що істини взагалі – це щось незбагненне людським розумом і невимовне людською мовою. Окремий акцент зроблено і на антропологічний дуалізм олександрійських філософів-богословів. Дуалізм з погляду на світ переноситься олександрійськими богословами і на антропологію, тобто на вчення про людину. Показано, що у методології дослідження елементів християнської релігії філософи олександрійці дотримуються синтетичного методу, тобто методу вивчення предмета в його цілісності, в єдності і взаємозв’язку усіх його компонентів. Разом з тим, багато уваги приділяють олександрійці моральній системі поглядів і проблемам реалізації в життя морально-християнського вчення. Зауважено, що одним з першочергових завдань мають значення питання про вивчення теорій Олександрійської школи, а саме виявлення концептуальних ідей, що проливають світло на наукову цінність для побудови на основі історико-філософського та філософсько-богословського аналізу об’єктивної та цілісної історико-філософської концепції щодо системи поглядів представників Олександрійської школи. Зроблено висновок про теоретичне осмислення представниками Олександрійської школи місця віри і розуму в пізнанні. Показано, що не віра наближається до розуму і узгоджується з ним, а навпаки – розум наближається до віри і повинен лише виправдовувати її. Зауважено, що головне питання, яке виникає під час вивчення Олександрійської школи – питання про відношення філософії і релігії. В результаті проведеного дослідження визначено історико-філософську систему поглядів Олександрійської школи та розвиток її ключових філософсько-богословських ідей.Документ Відкритий доступ Сучасне розуміння філософського спадку антіохійської богословської школи та його вплив на філософування(Львівський національний університет імені Івана Франка, 2025) Анацька, Наталія Василівна; Кравченко, Ірина Анатоліївна; Пенюк, Вадим БогдановичУ представленому дослідженні висвітлено філософський спадок Антіохійської богословської школи і його вплив на становлення європейської філософії. Оскільки мислення антіохійців було теоцентричним, то провідним питанням було відношення філософії та релігії. Разом з тим, відбувалась трансформація релігійних ідей у філософські, які згодом знайшли своє втілення у християнській філософії антіохійців. Зазначено, що Антіохійську богословську школу, як напрям ранньої патристики з її вихідним християнським вченням відносять до часів апостола Павла. Творці новозавітних книг зазначають, що саме в Антіохії адепти Ісуса Христа уперше почали називати себе християнами. Існує переказування, що фундатором Антіохійської богословської школи був священник Дорофей Тирський, а одним з перших викладачів був відомий святий Лукіан Антіохійський. Виявлено, що частина речників Антіохійської школи були після смерті піднесені до рангу святих: Євстахій Антіохійський, Іоанн Антіохійський, Іоанн Златоустий, інші знані діячі спочатку були зачислені до лику святих, але після виявлення у них деяких єретичних думок, були виключені з цього рангу і посмертно відлучені від церкви, треті ж за життя були оголошені єретиками і засуджені соборними постановами. Тут слід сказати, що на долю релігійно-філософського вчення і догматів церкви єретики вплинули не менше, аніж ті діячі, яких церква зарахувала до лику св’ятих. Наше завдання постало у тому, щоб з’ясувати роль релігійних філософів Антіохійської школи у розвитку та становленні християнського богослов’я і середньовічної філософії. Окремий акцент зроблено на вченні Аристотеля, яке стало основою філософії представників Антіохійської школи. Антіохійці першими взяли за основу філософську систему Аристотеля і за допомогою його вчення увійшли в середньовічну філософію з привнесенням свого морального вчення та християнських цінностей. А відтак, не відхід від світу, як учили олександрійські богослови, а практична боротьба зі злом за перемогу християнських цінностей і було основним змістом морального вчення антіохійців. Саме ця школа дала християнському світу багато активних діячів, філософів, моралістів, таких, як Діодор Тарський, Феодор Мопсуестійський, Блаженний Феодорит Кірський, Іоанн Златоустий та інших. Зроблено висновок, що антіохійці намагалися усе піддавати сумніву і пояснювати раціонально для розуміння. Вони вважали, що вірне формулювання і бездоганне усвідомлення сутності християнських істин дається не сліпою вірою, а завдяки знанням. У своїх філософських положеннях Антіохійська школа виходила із учення Аристотеля і системи поглядів філософів стоїків. У результаті проведеного дослідження визначено філософську систему поглядів представників Антіохійської школи, особливості зростання її ключових філософських ідей та моральних цінностей, які згодом стали основою для розвитку християнської науки та середньовічної філософської думки.Документ Відкритий доступ Психологічні особливості переживання cиндрому втоми від війни(Київський національний університет імені Тараса Шевченка, Видавничо-поліграфічний центр "Київський університет", 2024) Боковець, Ольга ІгорівнаВступ. З продовженням російсько-української війни українці стикаються із численними стресорами, що викликають виснаження та втому. Саме втома від війни нині є однією з провідних характеристик психоемоційного стану українців. Війна, як деструктивне явище, породила новий феномен для наукового осмислення – синдром втоми від війни. Метою дослідження є теоретичне вивчення сутності поняття "синдром втоми від війни" та визначення психологічних особливостей його переживання. Методи. У дослідженні застосовано такі теоретичні методи: аналіз і синтез, дедукція й індукція, порівняння, систематизація, узагальнення наукових джерел з окресленої проблеми. Результати. Визначено сутність поняття "синдром втоми від війни" як сукупність фізіологічних і психологічних симптомів стійкої втрати ресурсів особистості, що викликані напруженими тривалими подіями війни. Систематизовано симптоми переживання цього синдрому. Визначено основні фізіологічні симптоми, як-от: хронічна втома, погіршення самопочуття, нервове збудження, труднощі зі сном, головний біль, важкість дихання, зниження імунітету тощо. До основних психологічних симптомів належать: когнітивні (загальмованість процесів, негативні думки, втрата сенсу життя, переосмислення цінностей, деперсоналізація тощо); емоційні (відчай, зневіра, розчарування, стрес, тривога, апатія, агресія, негативні емоції, втома від співчуття, фрустрація, почуття провини, амбівалентні почуття, зокрема й патріотичні, та ін.); поведінкові (зниження активності, працездатності, втрата мотивації, соціальна ізоляція, уникання теми війни, ігнорування реальної загрози, синдром відкладеного життя, зловживання психоактивними речовинами тощо). Проаналізовано визначальні детермінанти та джерела розвитку цього синдрому, а також основні психологічні механізми захисту. Висновки. Особливості переживання синдрому втоми від війни обумовлюються індивідуально-психологічними характеристиками особистості, способом реагування на стрес, а також специфікою, частотою та напруженістю стресових чинників.Документ Відкритий доступ Дегуманізація жінок у методичних виданнях російських ідеологів(Київський національний університет імені Тараса Шевченка, 2023) Стребкова, ЮліяУ статті презентовані результати дослідження нематеріальних аспектів боєготовності російських комбатантів. Зокрема, досліджено ґендерні маркери готовності російських бойовиків до нападу із вчиненням сексуального насильства. Висвітлений процес формування соціально-психологічних установок мотиваційної сфери російських чоловіків. Для дослідження взаємозв’язку ідеології, політики та соціальних практик застосовувався соціальнофілософський аналіз на основі гендерного підходу. За рядом критеріїв для аналізу був відібраний збірник методичних матеріалів – видання, спеціалізоване на пролайф та античойс тематиці. З’ясовано, що під виглядом просвітницького проекту, російськими ідеологами здійснювався деструктивний вплив на особистість чоловіків. Розкрито особливості такого впливу, що ілюструється оригінальними російськомовними цитатами з методичних матеріалів. Наводиться перелік цільових груп цього ідеологічного проекту. Досліджена географія таких проектів. У результаті дослідження були з’ясовані прикладні аспекти формування мізогінії у російських військових. Продемонстровано яким чином відбувається дегуманізація жінок через позбавлення права людини контролювати своє тіло у античойс контексті. Підтверджено, що дегуманізація жінок уможливлює гендерно зумовлене насильство як засіб ведення війни, в тому числі зґвалтування, поневолення, примусову вагітність. З’ясовано, що дегуманізація реальних жінок як групи є стратегією «русского мира» та умовою сексуального насильства.