Дискурс спротиву в англомовному цифровому просторі та специфіка його перекладу українською мовою
Вантажиться...
Дата
2026
Автори
Науковий керівник
Назва журналу
Номер ISSN
Назва тому
Видавець
КПІ ім. Ігоря Сікорського
Анотація
Якимович М.О. Дискурс спротиву в англомовному цифровому просторі та специфіка його перекладу українською мовою. – Кваліфікаційна наукова праця на правах рукопису. Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора філософії за спеціальністю 035 Філологія. – Національний технічний університет України «Київський політехнічний інститут імені Ігоря Сікорського», Київ, 2026.
Дисертацію виконано відповідно до проблематики досліджень наукової теми кафедри теорії, практики та перекладу англійської мови Національного технічного університету України “Київський політехнічний інститут імені Ігоря Сікорського” “Різножанровий англомовний дискурс: когнітивно-прагматичний, крос-культурний та інформаційно-технологічний аспекти», номер державної реєстрації 0124U002094. Тему дисертації затверджено Вченою радою факультету лінгвістики, протокол №4 від 21 листопада 2022 р. Сучасний цифровий простір став ареною безпрецедентної за масштабом протестної комунікації, що ставить перед лінгвістикою, перекладознавством та дискурсознавством принципово нові завдання. Від руху «Окупуй Волл-стріт» (2011) до хвилі глобальних антиурядових протестів 2025 року англомовний дискурс спротиву пройшов стрімку еволюцію — від локальних плакатних гасел до глобальних хештег-формул, що миттєво циркулюють між рухами та континентами. Актуальність дисертаційного дослідження зумовлена стрімким зростанням обсягу протестної комунікації в цифровому просторі (А. Г. Гудманян [271]), відсутністю комплексної методології, яка б поєднувала дискурс-аналіз, кіберсеміотику та перекладознавство в єдиному аналітичному інструменті, потребою у великих корпусних дослідженнях міжрухової циркуляції протестних формул та практичною необхідністю розробки перекладацьких стратегій для відтворення англомовного протестного дискурсу українською мовою. Як доводять О. Домніч та А. Г. Гудманян [189], електронний дискурс є міждисциплінарним об'єктом дослідження, а інформаційні технології зумовлюють появу нових форм мовленнєвої взаємодії та адаптацію природної мови до технологічних умов. Протестне гасло як жанр цифрової комунікації характеризується лапідарністю, імперативністю, ритмічністю, «вірусністю» та палімпсестністю, що створює специфічні виклики як для лінгвістичного аналізу, так і для перекладу. Дослідження набуває особливої актуальності в контексті зростання глобальної протестної активності та появи нових дискурсивних феноменів — хештегізації, міжрухової циркуляції мовних формул, MAGAдеконструкції тощо. Мета дослідження полягає у виявленні лінгвостилістичних та прагматичних особливостей і перекладацьких стратегій відтворення англомовного цифрового дискурсу спротиву українською мовою на матеріалі корпусу з 500 протестних гасел із 53 рухів (2011–2026) із застосуванням авторської тріадної методології Харріс–Бріер–Квайн. Медійна риторика дискурсу спротиву функціонує як інструмент конструювання колективної ідентичності та мобілізації аудиторії через апеляцію до спільних цінностей і емоційних станів. Як зазначає С. І. Потапенко [9], дискурс опору будується за багатокомпонентною моделлю, що охоплює концептуальні та мовленнєвоактові складові. Тріадна модель інтегрує дискурс-аналіз З. С. Харріса (виявлення синтаксичних структур та ілокутивних функцій), кіберсеміотику С. Бріера (аналіз цифрової трансформації протестних знаків) та теорію перекладацької невизначеності В. В. О. Квайна (визначення зон невизначеності та типологію перекладацьких втрат). Емпіричну базу дослідження становить укладений автором корпус із 500 англомовних протестних гасел, зібраних із 53 протестних рухів у 30 країнах світу в хронологічному діапазоні 2011–2026 років. Корпус охоплює шість тематичних кластерів: рухи соціальної справедливості (Black Lives Matter, MeToo, LGBTQ+), кліматичні рухи (Fridays for Future, Extinction Rebellion), рухи за демократію (Occupy Wall Street, Umbrella Movement, Arab Spring, Belarus 2020), антиурядові протести, рухи за права людини та хвилю протестів 2025 року, спрямованих переважно проти політики другої адміністрації Д. Трампа (157 одиниць, 14 рухів). Переклад усіх 500 одиниць корпусу українською мовою здійснено автором дисертації. Методологія дослідження поєднує загальнонаукові та спеціальні лінгвістичні методи: корпусний аналіз, лінгвостилістичний аналіз, дискурс-аналіз (за З. С. Харрісом), кіберсеміотичний аналіз (за С. Бріером), перекладознавчий аналіз (за В. В. О. Квайном), контрастивний аналіз та кількісні методи статистичної обробки корпусних даних. Кожна одиниця корпусу класифікована за 8 параметрами: синтаксичний тип, прагматична функція, стилістичний тип, стратегія перекладу, рівень втрат, поширення, лінгвостилістичні ознаки та рух-джерело. Тріадна модель Харріс–Бріер–Квайн забезпечує наскрізний аналіз кожної одиниці в трьох вимірах: дискурсивному (структура та функція), семіотичному (цифрова трансформація) та перекладознавчому (невизначеність і втрати). У першому розділі визначено теоретико-методологічні засади дослідження. Встановлено, що дискурс спротиву є специфічним типом медіадискурсу, який характеризується опозиційним характером, максимальною ілокутивною концентрацією, нерозривним зв'язком із цифровим середовищем та принциповою діалогічністю. Протестні гасла визначено як мовні вирази, що актуалізують концепт СПРОТИВ у конкретних дискурсивних практиках (О. П. Воробйова [2]), функціонуючи одночасно в трьох модусах: усному (скандування), письмовому (плакат) та цифровому (хештег). Обґрунтовано методологію дослідження на основі когнітивно-дискурсивного підходу (тріада Харріс–Бріер–Квайн) та наративного підходу (П. Бурдьє, Р. Коллінз, П. Гербаудо), що дозволяє аналізувати протестні гасла одночасно як когнітивні структури, дискурсивні практики та об'єкти перекладу, окреслено основні проблеми перекладу протестного дискурсу із залученням концепцій М. Бейкер (переклад як наративний інструмент), М. Тимочко (переклад як форма політичної дії) та Л. Венуті (дихотомія одомашнення та очуження). Встановлено чітке розмежування між концептом СПРОТИВ (когнітивна одиниця) та дискурсом спротиву (спосіб мовленнєвої реалізації концепту), що є методологічно важливим для перекладознавчого виміру: ми перекладаємо не концепти, а тексти та дискурси, в яких ці концепти реалізуються, що відповідає підходу О. П. Воробйової до концептологічного аналізу [3]. У другому розділі досліджено функціонування англомовного дискурсу спротиву в цифровому просторі. Встановлено, що Інтернет функціонує як простір цифрового спротиву на трьох рівнях: індивідуальному, соціальному та уявному (за Т. Джорданом). Трансмедіальність цифрового дискурсу спротиву забезпечує збереження ідентичності протестного повідомлення при його переході між різними медійними платформами — від вуличного плакату до хештегу та відеоконтенту. О. О. Семенець [15] фіксує, що проукраїнські телеграм-канали функціонують як платформа цифрового спротиву, де формуються характерні дискурсивні практики подання інформації в умовах повномасштабного вторгнення. Проаналізовано феномен нетократії (О. Бард, Я. Зондерквіст) як нової владної еліти, що контролює мережеві потоки інформації, та кібердойтократії (Ф. Фрайберг, К. В. Дойч) як контролю інформаційних еліт над комунікативними каналами. Досліджено різні форми онлайнового активізму — від хактивізму та інформаторства до culture jamming та кіберсиндикалізму. Досліджено різні форми онлайнового активізму — від хактивізму та інформаторства до culture jamming та кіберсиндикалізму, кожна з яких породжує специфічні мовні форми протестного дискурсу. Аналіз конкретних рухів засвідчив еволюцію тактик цифрового спротиву: від стратегії окупації фізичного простору (Occupy Wall Street, 2011) через тактику мобільності та розпорошення (Umbrella Movement, 2019) до максимальної конвергенції фізичного і цифрового (BLM, 2020). Різні цифрові платформи створюють різні умови: Twitter стимулює лапідарність, Instagram — візуальність, TikTok — ритмічність. Визначено, що медіатизація (С. Хьявард, Ф. Кротц) трансформувала протестну комунікацію, а концепція медіарозповсюджуваності (Г. Дженкінс, Дж. Грін) пояснює здатність протестних гасел до глобальної циркуляції. Проаналізовано політичні наративи та ритуали дискурсу спротиву в контексті концепції «репертуарів суперечок» (Ч. Тіллі, С. Терроу), ритуальної взаємодії (Е. Ґофман), концепції ненасильницької дії (Г. Шарп) та наративного підходу до політичної комунікації. Підтверджено подвійну роль цифрових медіа як інструменту мобілізації та водночас як простору маніпуляції. Аналіз медіа-практик конкретних протестних рухів (Occupy Wall Street, «Арабська весна», BLM, протести в Ірані, Білорусі та хвиля 2025 року в США) підтвердив, що ефективність онлайн-активізму визначається взаємодією цільових, соціальних та мотиваційних факторів, а протестне гасло є мостом між цифровим та фізичним просторами протесту. У третьому розділі здійснено емпіричний лінгвопрагматичний аналіз корпусу. Виявлено шість основних прагматичних стратегій протестного дискурсу: директивну (126 одиниць, 25,2%), заперечну (132 одиниці, 26,4%), метафоричну (72 одиниці, 14,4%), інтертекстуальну (203 одиниці, 40,6%), паралельну (80 одиниць, 16,0%) та риторичну (8 одиниць, 1,6%). Медійна риторика протестних гасел реалізується насамперед через риторичні запитання та антитезу, які при перекладі потребують збереження риторичного потенціалу вихідного тексту. Домінування інтертекстуальності підтверджує кумулятивну та палімпсестну природу протестного дискурсу: кожне нове гасло вбудовується в мережу попередніх текстів, створюючи кумулятивний смисловий ефект. Аналіз розподілу прагматичних ознак за кластерами засвідчив специфічні дискурсивні профілі: кліматичний кластер характеризується домінуванням директивів та метафор, кластер рухів за демократію — заперечень та інтертекстуальності, кластер соціальної справедливості — максимальною інтертекстуальністю. Встановлено механізми міжрухової циркуляції мовних матриць та класифіковано 11 патернів-шаблонів (зокрема "[X] lives matter", "My body, my choice", "Silence is [X]", "No [X], no [Y]", "Make America [X] again"), що функціонують як «відкритий код» протестної комунікації. Окремий аналіз хвилі протестів 2025 року (157 гасел, 14 рухів) засвідчив нові тенденції: зростання заперечних конструкцій до 32,3%, появу MAGA-деконструкції як нового дискурсивного прийому, антимонархічну метафору та зниження глобальної тиражованості. Семіотичний аналіз за моделлю Ч. С. Пірса та С. Бріера виявив, що протестні гасла функціонують одночасно як символи (конвенційні знаки), ікони (знаки-образи) та індекси (знаки-вказівники), утворюючи мультимодальний дискурс, де вербальні та невербальні знаки взаємодіють в єдиній автопоетичній системі, як демонструють О. П. Воробйова та Т. В. Луньова у своєму когнітивному дослідженні [4]. Трансмедіальність протестного дискурсу виявляється в тому, що одне й те саме гасло одночасно функціонує у вербальному, візуальному та цифровому модусах, зберігаючи семантичну ідентичність при переході між ними. У четвертому розділі здійснено перекладацький аналіз корпусу. Визначено ієрархію перекладацьких стратегій відтворення протестного дискурсу українською мовою: дослівний переклад домінує (405 одиниць, 81,0%), що зумовлено лапідарністю та синтаксичною прозорістю протестних гасел; адаптований переклад (74 одиниці, 14,8%) застосовується для культурно маркованих одиниць; транслітерація (8 одиниць, 1,6%) зберігає фонетичну автентичність; описовий переклад (7 одиниць, 1,4%) та калькування (6 одиниць, 1,2%) становлять маргінальні частки. Розроблено типологію перекладацьких втрат: нульові (394 одиниці, 78,8%), часткові (82 одиниці, 16,4%) та значні (24 одиниці, 4,8%). Значні втрати зосереджені в чотирьох зонах: каламбури, культурні алюзії, реклеймінг та транслінгвальні одиниці. Перекладацькі трансформації, що застосовуються для мінімізації цих втрат, охоплюють модуляцію (зміна точки зору при збереженні змісту), експлікацію (розгортання імпліцитного змісту) та компенсацію (відтворення втраченого ефекту іншими засобами). Встановлено, що втрати спричинені не помилками перекладу, а конфліктом між жанровою природою протестного гасла (лапідарність, імперативність, ритмічність) і структурно-семантичними обмеженнями цільової мови. Наскрізний тріадний аналіз усіх 500 одиниць (50 ключових — розгорнуто, 450 — у скороченому форматі) підтвердив евристичний потенціал моделі Харріс–Бріер–Квайн для комплексного перекладацького аналізу. Встановлено кореляцію між перекладацькою стратегією та рівнем втрат: дослівний переклад генерує переважно нульові втрати (92% випадків), адаптований — часткові (68%), описовий та калькування — значні (71%). Високий відсоток дослівного перекладу з нульовими втратами свідчить про високу транслятивність протестного дискурсу, зумовлену його мінімалістичною синтаксичною структурою та свідомою орієнтацією на міжмовну зрозумілість. Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що вперше обґрунтовано та апробовано тріадну інтегративну модель опису англомовного цифрового протестного дискурсу, яка дає змогу виявляти інваріантні структури протестного повідомлення та пояснювати їх трансформації у перекладі як зміни прагматичної сили й знакових ресурсів; створено найбільший на сьогодні корпус англомовних протестних гасел із паралельними українськими перекладами; виявлено 11 мовних матриць міжрухової циркуляції; встановлено кількісно верифіковану ієрархію перекладацьких стратегій і типологію перекладацьких втрат; виокремлено хвилю 2025 року як окремий дискурсивний кластер із специфічними лінгвопрагматичними маркерами. Результати дослідження підтверджують, що англомовний цифровий дискурс спротиву є динамічною системою, в якій лапідарність синтаксичних конструкцій, інтертекстуальна кумулятивність та міжрухова циркуляція мовних матриць забезпечують глобальну транслятивність протестної комунікації. Тріадна модель Харріс–Бріер–Квайн є ефективним інструментом для комплексного аналізу та обґрунтованого перекладу протестного дискурсу. Практичне значення дослідження полягає в можливості використання розробленої тріадної методології, корпусних даних та перекладацьких рекомендацій у курсах лінгвостилістики англійської мови, теорії та практики перекладу, медіалінгвістики та дискурс-аналізу, а також у практичній діяльності професійних перекладачів, журналістів та медіааналітиків, що працюють із медійними, політичними та протестними текстами. Корпус із 500 одиниць із паралельним перекладом може слугувати навчальним матеріалом для студентівперекладачів. Встановлена ієрархія перекладацьких стратегій та типологія втрат можуть бути використані як практичний посібник для перекладачів протестного дискурсу. Перспективу подальших досліджень становить вивчення дискурсу спротиву України під час російської агресії, порівняльний аналіз протестної комунікації в різних культурних контекстах та дослідження впливу штучного інтелекту на протестний дискурс.
Опис
Ключові слова
дискурс спротиву, перекладацькі трансформації, перекладацькі стратегії, трансмедіальність, переклад, концепт, цифровий дискурс, цифровий простір, порівняльний аналіз, комунікативна стратегія, медійна риторика, стратегія перекладу, ідеологія, discourse of resistance, translation transformations, translation strategies, transmediality, translation, concept, digital discourse, digital environment, comparative analysis, communicative strategy, media rhetoric, translation strategy, ideology
Бібліографічний опис
Якимович, М. О. Дискурс спротиву в англомовному цифровому просторі та специфіка його перекладу українською мовою : дис. … д-ра філософії : 035 Філологія / Якимович Максим Олегович. – Київ, 2026. – 301 с.